Не дарма старі люди часто говорять, що коли виходиш заміж, дуже важливо любити свого обранця, а не думати лише про добробут, лише тоді у вас буде справжня міцна сім’я.

Заміж я виходила саме з великої любові, я дуже любила свого чоловіка, і була найщасливішою жінкою, коли він зробив мені пропозицію.Мої і його батьки не дуже заможні люди, можна сказати, люди середнього достатку, не було у нас великих заощаджень, тому на багате весілля ми і не сподівалися.

На весілля ми покликали тільки найрідніших людей і найближчих друзів. Коли всі гуляли і веселилися з-за столу встала моя свекруха і попросила уваги:- А я дарую молодим землю! Будуйте там і живіть щасливо! — прокричала вона.Гості аплодували, вітаючи такий вчинок свекрухи. А я щасливо посміхалася.

Улюблений чоловік, добра свекруха, ще й нерухомість в подарунок. Земельна ділянка, яка вручила нам мати чоловіка, виявилась дійсно шикарною, знаходилась на березі річки, неподалік від центру міста. Коштувала вона чималих грошей. Нам це місце дуже сподобалося.

Після весілля, розібравшись з боргами, ми почали замислюватися про будівництво будинку.Чоловік отримав дозвіл на будівництво і за рік ми вже звели коробку. Поставили вікна, накрили дах.

Потрібно було реєструвати будинок в державній установі.Як виявилося, земельну ділянку до сих пір по документально належав моєї свекрухи і про передачу його нам у спільну власність мова вже не йшла.В кінці наш будинок довелося оформити на його маму, після чого я почала заводити розмову щовечора з чоловіком про те, що пора б уже реалізовувати дану на нашому весіллі при всіх обіцянку і переоформити будинок на нас з чоловіком.

Ми його будували лише за свої, спільні гроші. Свекруха ні копійки нам не дала на будівництво, а у його мами ще дві дочки, які, вибачте, коли її не стане можуть зазіхнути на наше житло.І його мама відреагувала спокійно і я навіть зраділа цьому, що все по-чесному і я не дарма підписалася під цю грандіозну будову, позбавляючи себе всі ці роки відпочинку на морі, красивих речей і походів по магазинах.

Але все виявилося інакше, ніж я сподівалася: моя свекруха проконсультувалася з юристом і прийняла рішення подарувати будинок і земельну ділянку моєму чоловікові.

Щоб при розлучення і розподіл майна не можна було розділити між нами, він повністю був у власності чоловіка. Іншими словами я не маю права претендувати на будинок, який побудувала сама!Хочу попередити тепер всіх жінок: не робіть такої помилки, як зробила я; ставитеся дуже обережно до такого ро ду подарункам, адже навіть найрідніші люди не завжди хочуть вам добра.

КІНЕЦЬ.