Андрій вирішив покататися на машині, і раптом до нього на шлях стала якась дівчина з сином. У них явно не все було rаразд…

— Мамо, я піду, трохи покатаюся, — сказав Андрій. — Синку, до Нового року три години залишилося… П’ять років тому у Ольги Захарівни не ста ло чоловіка. А три роки тому двадцятип’ятирічний Андрій привів у будинок жінку, на сім років старшу за себе. — Ти в мене такий гарний, добре заробляєш.

Ти не можеш знайти собі молодшу молоду! Андрюша, прошу тебе, не губи своє життя! — сказала мати. Більше ні ця, ні інші в їхньому домі не з’являлися. А Ольга Захарівна звинувачує себе, що зламала щастя синові… Півроку тому Андрій нарешті купив собі машину.

Він дуже любив кататися містом. Просто так. В своє задоволення. Іноді підвозив пасажирів. Гроші зайвими не бувають. А сьогодні він виїхав із двору, щоб просто покататися. Машину гальмувала дівчина з хлопчиком. На її очах блищали сльозинки.

— До вокзалу, — сказала вона. — До Нового року менше години залишилося. Я не знаю, що у вас трапилося, але такої ночі nлакати не можна. Так, хлопче? – звернувся Андрій до хлопчика. – Ми приїхали до бабусі зустрічати Новий рік. А вони з мамою посва рилися, – тихо сказав він.

— Мишко! — Обсмикнула його мати. — Ні на який вокзал я вас не повезу. Подумайте про сина. Він же замерз. А ви ще бажаєте залишити його без свята! — Нам потрібно на вокзал, — повторила вона. — Моя мама багато смачного наготувала. Десять людей можна нагодувати. Ми зараз поїдемо до мене і святкуватимемо. Поїдемо, Мишко?

— Ура, — радісно вигукнув хлопчик. — Мамо, ну давай поїдемо. — Мама буде рада. Весь біль необхідно залишити році, що минає, а в новий рік входити потрібно з веселою посмішкою. — Мама! — крикнув Андрій, ледве відчинивши двері. — Зустріч гостей! Із кухні вийшла Ольга Захарівна.

Вона здивовано розглядала гостей. – Це моя мама, Ольга Захарівно, – сказав він. — А це Мишко і… — Андрій глянув на молоду жінку, яка без пальта та шапки, була тендітною, молоденькою та дуже привабливою…

— Анастасія, — представилася дівчина. — Мамо, запрошуй гостей за стіл, — весело сказав Андрій. Андрій відкрив ігристе, розлив і підняв келих — З новим роком!.. Ніхто з них і припускав, що надалі їхні долі переплетуться в тугий вузол.

КІНЕЦЬ.