Не всі заслуговують на другий шанс. Навіщо мені в старості колишня дружина?

Дружина у свої двадцять шість залишила мене з трирічним сином і знову вийшла заміж. Вона спочатку хотіла й дитину забрати, але моя мама не дозволила. Вона боялася, що Оксана дитину загубить і на себе взяла турботу. Мама взагалі дуже допомагала мені завжди і ще в молодості моїй говорила, щоб я був уважний і суворий, коли Оксана надумає до мене повернутися.

“Таких треба гнати подалі. Вони користуються тобою, поки їм вигідно, локшину на вуха вішають, а як що – знову обдурить”, – говорила мама.

З батьками я сина і ростив. В університет хлопчика відправили, дівчат своїх зі мною знайомив, поки не зустрів ту єдину, що йому дуже подобалася. Дівчина і справді була дуже милою і доброю, завжди пропонувала мені чимось допомогти, а щойно стала офіційною невісткою, частенько навідувала мене і привозила свою куховарську страву, заставляючи мій холодильник.

Вона була чесна, працьовита, от я й думав, що з такою дружиною мій син завжди при тверезій голові буде, навчиться розрізняти, коли люди з ним щирі, а коли брешуть.

Я прожив чимало років на світі, але сам вдруге одружуватися не збирався. Думав, про це знають тільки найближчі, а Оксана, виявляється, деякий час тому відновила спілкування з сином. Мізки йому пудрила своїм брехливим коханням і про мене потихеньку розпитувала.

Коли дізналася, що я один живу, при квартирі і при роботі у свої п’ятдесят п’ят, вона прийшла в гості. Пропонувала зійтися, говорила, що скучила сильно. Так я, пам’ятаючи слова моєї покійної матері, виставив її за двері. Вона вже раз позбавила мене щасливого сімейного життя.

Так ця невгамовна до сина звернулася, скаржитися на мене стала.

– Ти навіть не дав їй шансу! Мама дуже змінилася, вона хороша людина, з онуками вже не раз допомагала, – вичитував мене син телефоном. – Через вас двох я ріс у неповній сім’ї, то дозволь хоч онукам мати і дідуся, і бабусю!

– Адже вона нікуди не дінеться. Нехай зустрічається з онуками, раз ти дозволяєш. Але сходитися я з нею не буду. Не всі заслуговують на другий шанс.

Син тепер ображається на мене. Оксана йому вже чогось наплела, і він вважає, що я роблю це зі шкідливості, бо ще ображаюся на колишню дружину і тому що неодмінно хочу зіпсувати дитинство онукам. І мені ще стверджують, що Оксана змінилася – та ні крапельки, все така ж корислива і явно чогось хоче від мене.

КІНЕЦЬ.