У Віктора та Олени не стало батька, чоловік залишивши своїм дітям дві квартири та будинок у селі.

Спадкоємців лише двоє, син і дочка. Нещодавно вони поховали матір, а не минуло й півроку батько пішов слідом.

Усі жалобні заходи позаду. І навіть минуло майже півроку. Зі спадщиною треба, щось робити.

Брат із сестрою у добрих стосунках, завжди жили дружно. Та й батьки виховали так, щоби допомагали один одному.

Того дня Віктор збирався в гості до батьків дружини, коли пролунав телефонний дзвінок. Віктор взяв телефон, глянув на екран. Дзовнила сестра.

– Вітя. Нам треба зустрітись! – схвильовано вигукнула Олена, навіть не привітавшись з братом.

– Що сталося? Я зараз зустрітися не можу. До тещі на ювілей йду, – пояснив Віктор сестрі.

– Дещо сталося! Але це не телефонна розмова, – пояснила Олена.

– Добре. Завтра після роботи заскочу до тебе, – сказав брат.

Наступного дня після роботи Віктор вирушив до сестри, і з годину вже сидів на кухні в Олени.

– Ну що там сталося? Розповідай! – почав розмову Віктор.

– Мені написала жінка. Старша за нас. Представилася дочкою нашого батька! Він же був одружений. Пам’ятаєш мама нам розповідала історію з його першою дружиною. Вони розлучилися через її обман. А потім тато одружився з мамою. Ти не знаєш, що там було? – почала розповідь Олена.

– Не знаю. Ну, і що їй треба? – здивувався Віктор.

– Їй нічого не треба, крім грошей. Буцімто коли вони жили з батьком, то квартира у них була спільна. Вона там народилася. Зараз квартири, каже, вже немає. Батько продав і з нашою мамою купили іншу. Їй квартира не потрібна. Їй потрібні гроші. Вона каже, що вона дочка нашого тата. Наша сестра. П’ятсот тисяч хоче. А то каже, якщо документи піднімати, і робити тести, дорожче вийде, – розповіла все брату Олена.

– Олено. І ти їй повірила? – невдоволено вигукнув Віктор.

– Та я особливо в цьому не розуміюся. Але де вона раніше була? Та й яка була квартира? Ми ж маленькі були. Що робити будемо? – нічого не розуміючи запитала Олена.

– Нічого не робитимемо. До нотаріуса підемо, – раптом сказав чоловік.

– Вона мене квапить. Гроші каже їй терміново потрібні

– Заблокуй її номер. А потім побачимо. Завтра і підемо до нотаріуса. Саме прийомний день. Я з роботи відпрошусь. А ти й так у відпустці. Там скажуть, що робити, – вирішив Віктор.

Наступного дня Олена та Віктор, як і домовлялися вирушили до натаріуса.

Все вирішилося добре. Тільки довелося робити тести на спорідненість. Дочка першої дружини знала, що не є рідною їхньому батькові, але запевняла протилежне. Батько тоді дізнався, що колишня дружина обманює його, говорячи що завагітніла від нього, і одразу подав на розлучення. Вони ніхто один одному.

Ось така ситуація, добре, що все добре вирішилося, а якби повірили і просто віддали гроші? Будьте обачні!

КІНЕЦЬ.