Мирослав із дружиною їхали до села до його батьків із радісною новиною — Галина ваrітна… — Я сподіваюся, що ти у нас не проситимеш грошей на дітей? Сам розумієш, що ми мало заробляємо… Їхали щасливі, поверталися похмурі. — Мені здається, що вони від тебе лише грошей хочуть.

Не потрібні їм онуки. – сказала Галина. — З чого ти це взяла? — Ну, а хіба ти не почув їхні слова? Не раділи, що скоро бабусею та дідусем стануть. А одразу тему на гроші перевели.

Якось навіть rидко стало, чесно. – Не вигадуй, просто вони такі люди. — А ти спробуй наступного разу приїхати без подарунків. Завжди купуємо продукти, хоч вони мають город.

Або ж якісь речі. Для чого? Вони самі можуть подбати про себе. А в тебе кредит, та й дитина скоро народиться! Мирославу стало прикро за такі слова дружини. Однак, у чомусь вона все-таки мала рацію. Тому що щоразу, як мама чи тато дзвонили, то не питали, як у молодої сім’ї справи.

А тільки диктували великий перелік продуктів, ліkів, казали, що треба купити ще й для брата з сестрою. Хоча самі працюють! А Мирослав завжди повертався із села з порожніми руками.

Ні молока, ні сметани, ні консервації батьки жодного разу не давали. На вихідні Мирослав знову вирішив поїхати до рідних до села провідати. Однак купив тільки торт і все.

Тільки переступив поріг, а на нього мама так косо дивиться: — Сину, а ти хіба не купив мені їжі? Я ж писала, що треба борошно, олію, воду, цигарки. Хотіла зробити салат із крабових паличок, бо його Діма любить. А ти нічого не привіз! — Мамо, але у вас у селі є магазин.

І хіба тобі Діми чи Олеся не можуть купити продукти? — Ти старший і ти зобов’язаний забезпечувати нас! — дорікала мати. Мирослав поставив торт на стіл, розвернувся і поїхав геть. Все-таки, дружина мала рацію . Рідні хочуть від нього лише грошей та нічого більше. Хоча знали, що у Мирослава кредuт за квартиру, Галинка ваrітна.

Їх ніколи не хвилювали його фінансові проблеми. Слідом за ним, по черзі, подзвонили брат і сестра. Сказали, що дуже розчаровані, бо брат виявився справжнім скнарою. Мирослав заблокував номери рідних… — Ти мала рацію. Може, завтра витратимо ці гроші на нові іграшки для малюка? – сказав дружині Мирослав.

КІНЕЦЬ.