Я народився у проблемній сім’ї. Батько випивав, усі зароблені гроші залишав у барі з друзями. Мати, щоб вижити не цуралася ніякої роботи. Працювала без перестанку й відпочинку. Тому й рано злягла та пішла із цього життя. Відколи її не стало (батька я знати не хотів) пристосувався виживати й самостійно справлятися зі своїми проблемами.

Добре, що змін вступити до університету. З часом зумів поєднувати навчання з роботою. Відкладав усі зароблені гроші на майбутнє. Поки інші хлопці з мого курсу розважалися та витрачали батьківські гроші на всякі дурниці, я знав, що мушу сам про себе подбати.

Після навчання влаштувався на роботу. Зарплатня у мене була непогана, але заради мрії довелося влаштуватися на ще одну роботу. Жив я у насиченому ритмі. Прокидався о шостій, щоб вчасно встигнути на роботу в офіс. Після 5 години вечора мчав додому, чимось перекушував, переодягався й поспішав на іншу роботу.

О 4 годині ранку мене зміняв напарник, тож я знову повертався додому, щоб переодягнутися, прийняти душ й відправлятися на першу роботу.

Крутився, як в’юн на сковорідці. Економив на всьому, не знав, що таке вихідний та відпочинок. Звісно таке навантаження на організм давало про себе знати. Мене страшенно боліли ноги та голова. До всього ж почалися проблеми з травленням.

Другу роботу мені довелося залишити, але до того часу я встиг назбирати на омріяну квартиру.

Переїхавши у власне житло, навіть почувати себе став по-іншому.

Згодом зустрів Олену. Дівчина мене підкорила своєю простотою та наївністю. Вона не цікавилася, де я працюю та скільки заробляю. Коли я привів її на свою квартиру, дівчина не запитала чи орендую я її, чи житло моє власне. Коли я дарував їй подарунки, вона ніяковіла й соромилася брати. Я думав таких дівчат більше немає, тому не роздумуючи забрав її собі у дружини.

Наші погляди збігалися. Коли я розповідав, що хочу міцну родину та дітей, Олена підтримувала й казала, що хоче того ж. Я думав, що витягнув щасливий білет. Та після весілля від моєї ідеальної дружини не залишилося й сліду. Олена, коли дізналася, що квартира моя, пішла з роботи. Я не заперечував, оскільки очікував, що вона займатиметься хатніми справами. На мене чекало чергове розчарування.

Коли повертався з роботи, холодильник був порожній, посуд не вимитий й навіть речі вона не могла закинути у пральну машину.

Тож після важкого робочого дня мені доводилося ще й займатися хатніми справами.

Ви запитаєте, чим же цілими днями займалася Олена. Вона дивилася серіали, переписувалася з подругами та гортала соціальні мережі. Ось і вся її зайнятість. Я спробував поговорити з дружиною, пояснив, що не хочу повертатися у брудну квартиру та ставати до плити готувати. Я втомлююся на роботі.

Вона постійно все перекручувала по-своєму й робила мене поганим чоловіком.

Я продовжував терпіти, бо сподівався, що одного прекрасного дня до мене повернеться та мила дівчина в яку я закохався. Останньою крапкою у нашому подружньому житті стали діти. На той час ми були одруженими понад 4 роки. Я завів розмову про поповнення у родині.

Олена одразу почала кричати, що не збирається міняти свою молодість та спокійне життя на дитячий плач та брудні підгузки.

І це при тому, що до весілля вона сама розповідала, як сильно хоче бути мамою. Я зрозумів, що з цією жінкою у мене нічого не вийде. Подав на розлучення, а Олені наказав забиратися з мого дому.

Зрозумівши, що вона втратила свій «золотий мішок» колишня почала перепрошувати за свою поведінку й навіть пообіцяла повернутися на роботу. Та я не вірив у щирість її слів. Я вже переконався у тому, що вірити цій жінці не варто. Олена повернулася жити до своєї мами, а я більше не буду таким наївним.

КІНЕЦЬ.