На мій погляд, подруга некрасиво вчинила. Зіпсувала мені мій день народ ження, скинувши на мене турботи про свою дитину, поки вона сама розважалася. Вона, звичайно, вважає, що нічого такого не сталося, я сама її запросила. Але тільки я її запросила одну, без дитини. І плани на свій день народ ження я мала зовсім інші.

Розумію, що подруга в деkреті втомилася і таке інше, але це не привід, щоб ось таким чином поводитися. І час для такої поведінки вона обрала дуже невдалий. Моя подруга Уляна наро дила вісім місяців тому. Вона спочатку не була в захваті від ідеї деkрету, але нічого не вдієш.

Чоловік і був би згоден сидіти у деkреті замість неї, але з погляду заробітків це було б дуже безглуздо. Він і на основній роботі одержує неnогано, плюс у нього ще періодичні шабашки бувають. Тому сидіти з дитиною подрузі доводиться самій. Мами обидві далеко живуть, чоловік не кожних вихідних вдома, тому вільного часу в Уляни майже не буває. На свій день народ ження я запрошувала її заздалегідь, щоб вони з чоловіком могли зіштовхувати графіки.

Розрахунок був на те, що подруга приїде до мене на свято, а її чоловік залишиться з дитиною. Проблеми в цьому не було, бо за вісім місяців це було би вперше, куди одна подруга вибралася. Чоловік ніби розумів, що їй теж потрібна розрядка. Але в останній момент усе пішло не за планом. Чоловік подруги захво рів.

Я думала, що вона тепер залишиться вдома – дитину діти нікуди, ще й чоловік хво ріє. Але Уляна вирішила інакше. Вона приїхала. І привезла разом із собою дитину, яка в мої плани не входила зовсім ніяк. Для свого дня народ ження я винаймала котедж, щоб можна було і шашлики посмажити, і в басейні поплавати, і в парилці посидіти.

Гостей було близько двадцяти чоловік, багато хто з них сімейний, але ніхто з них не додумався притягнути з собою на свято дитину. А ось Уляна додумалася. І не просто додумалася привести, вона ще й перевалила турботу на мене. Просто засунула мені дитину, а сама пішла у відрив.

Коли вона залишала мені малюка, то сказала, що піде до басейну привітатись, повернеться швидко. Але минуло півгодини, а подругою й не пахло.

Пішла я до басейну і бачу, що Уляна там вже не тільки привіталася, а й переодягнулась і тепер бовтається на втіху. – П’ять хвилин і вийду, – пообіцяла подруга, зустрівши мій погляд. Але за п’ять хвилин вона просто кудись зникла. У басейні її не було, десь я теж не могла її знайти.

А народ веселився, пив, їв купався. Мені теж хотілося до них приєднатися, але куди я з дитиною полезу? Там народ вже напідпитку, ігри гучні, рухи розгонисті і не дуже скоординовані. Не дай боже, що станеться. Цілий вечір я бігала і шукала Уляну, яку бачили то тут, то там. Подруга відзначилася скрізь і до кінця вечірки просто задовольнилася. Я ж на своєму дні народ ження бігала за нею, гріла пляшечку, годувала дитину, міняла підгузник, заколисувала малюка.

Теж, коротше, розважалася. Перепоручити малюка я нікому не могла, бо була єдиною тверезою людиною, та й совість не дозволяла. Подруга відпочила чудово, про що вона мене і сповістила. Накупалася, наїлася, напідпитку, потім забрала дитину і поїхала додому. Круто я відзначила день народ ження? Більше звати її не буду. Некрасиво вона вчинила, хоча сама не розуміє, чого це я розлютилася. Тим гірше , що вона навіть не розуміє .

КІНЕЦЬ.