Чому, чому Галина Володимирівна не злюбила свою невістку – ніхто не знає. Навіть вона сама. Щоразу, коли свекруха чіплялася до невістки, свекор говорив їй: — Ну чому ти така зла, Галю? Чим тобі дівчинка не догодила, що так шипиш на неї? Олена, дочко, не звертай на неї уваги. Ми любимо та поважаємо тебе.

І чоловік Олени, Роман, завжди захищав її. Навіть радив хоч раз поставити свекруху, що зарвалася, на місце. Але Олена так не могла — чи то виховання.

Терпець у Романа лопнув, коли свекруха, побачивши новонарод женого онука, заявила: — Нічого від тата в ньому немає. Напевно, нагуляла десь! — Значить так! Я забираю свою дружину та сина і їду від вас! — вигукнув Роман. — Батьку, ти завжди бажаний гість у нас.

А тебе, мамо, я бачити не бажаю. Ні мене, ні мого сина ти більше не побачиш. І переїхали вони жити до гуртожитку заводу. А за три роки отримали квартиру від підприємства. Минуло ще десять років . За цей час Галина ніколи не бачила ні сина, ні онука. Зате дідусь був частим гостем у них вдома.

Якось Семен Петрович зателефонував Романові і сказав: — Галина у лікарні. Їй потрібний догляд. Приїдь. – Поїду я, їй у жіночій палаті може доnомогти лише жінка.

Ну що ти робитимеш, за нею треба доглядати. Їдь вранці до мене на роботу, напиши заяву від мого імені на відпустку, доведеться мені доглядати її, сказала Олена чоловікові.

Роман з подякою і подивом подивився на дружину, подумав про себе: — Звідки в ній стільки сили та добра, щоб пробачити все, забути всі завдані матір’ю образи?

Я б так не зміг. Вголос нічого не сказав, тільки обійняв дружину і поцілував. Олена днювала і ночувала біля свекрухи, поступово їй стало краще, невістка вже змогла ненадовго йти додому. А коли Олена поверталася, свекруха посміхалася їй і казала: — Ось з тобою мені спокійно, як тільки йдеш, мені стає гірше, а тебе побачу, одразу на душі тепло.

Олено, ти мій ангел-охоронець. Прости мене за все. З того часу минуло багато років. Свекруха душі не чає в невістці, онука просто обожнює, вже навіть правнук є маленький. Вона докоряє собі за те, що втра тила багато років у злості, зараз вона надолужує, доnомагає у всьому, але здо ров’я вже не те.

КІНЕЦЬ.