Дочка та онук Наталії проживали разом із нею. З батьком Михайла стосунки у них не склалися вже після того, як дочка дізналася про ваrітність. Коли Мишкові виповнилося один рік, вони розлу чилися.

Дякувати Богу, обійшлося без сkандалів. Але батько Михайла до нього не навідувався, тільки передавав подарунки. Вікторія дуже любила свого сина, і все своє життя присвятила йому.

Згодом Віка знайшла віддалену роботу і вони із сином стали проводити дуже багато часу разом. Вікторія займалася його вихованням і виростила його дуже добрим хлопчиком.

Спочатку Михайло питав про свого батька, але згодом перестав. Нещодавно Мишко пішов у перший клас. Від дуже чекав цього моменту і захотів якнайшвидше піти до школи.

Вікторія одягла сина і вони пішли, бабуся приєдналася до них згодом. Раптом вона помітила, що доньці стало ніяково. Вона спитала в неї в чому причина, і Вікторія сказала, що до першого класу веде свою дочку її колишній чоловік.

Добре, що вони з Мишком у різних класах. Вони сподівалися, що Мишко його не впізнає, але він його побачив, проте не підійшов до нього і не привітався.

Повертаючись додому, Мишко запитав Вікторію: — Мамо, чому ти сумуєш? Це все через те, що ти побачила тата? — Так, мені було сумно через те, що він не підійшов до тебе і не привітався.

– Я не обра зився на нього. У мене є ти та бабуся. Може, його дочка навчить його бути добрим батьком. Це нічого, що я не маю тата, зате я люблю тебе вдвічі більше, — сказав їй Мишко.

Настя була дуже рада, що дочка, незважаючи на те, що не мала чоловіка, змогла виховати такого доброго сина.

КІНЕЦЬ.