Минуло вже понад півтора року з того часу, коли Євген уже остаточно розлучився з дружиною Ларисою.

А раніше протягом двох років тяглося розлучення – то розходилися, то знову сходилися, намагаючись повернути ті почуття, які були в них до весілля.

Але зрештою так нічого в них і не вийшло…

Якоїсь миті обоє зрозуміли — вони ж уже зовсім чужі, у них усе давно минуло…

Вісім років, ніби зникло з пам’яті, ніби й не було ніякого спільного життя.

Євген повертався в сім’ю, тільки тому, що його тягнуло до сина і доньки.

Спілкуватися з дітьми він продовжував, а ось із Ларисою вони практично й не бачилися.

Незабаром вона одружилася зі своїм колегою по роботі. Це Євген дізнався від дітей.

Потім, коли він вкотре прийшов за ними, щоб піти погуляти, то побачив нового чоловіка колишньої дружини.

На вигляд нормальний ніби чоловік. Лариса вся аж сяяла від щастя… Це добре…

Але Євгену потрібно було вирішити з ним одне питання. Він підійшов до них, привітався і раптом запитав:

– Вибачте, Андрію, а як вас по батькові?

– Іванович, – здивовано відповів той.

Євген підійшов і взяв того під руку. Андрій не розумів, що відбувається.

– Можна з вами поговорити, Андрію Івановичу? – продовжив Євген.

Лариса вже подумала, що він хоче з’ясовувати з ним стосунки, але Євген зупинив її однією фразою:

– Не про тебе йдеться, а про дітей! Так ось – продовжив він. – Я тобі ось що хочу сказати, Андрію Івановичу. Живіть з Ларисою, я навіть радий цьому, хай їй буде добре. Але, я дбаю все ж таки більше про своїх дітей, і попереджаю, якщо щось буде не так – не прбачу. Так і знай.

Чоловік і справді виявився нормальним, він не злякався, а відповів гідно:

– Не хвилюйся, я теж батько і теж люблю свого сина. Ми дорослі розходимося, а від цього в дітей проблеми, але така дійсність. Євгене, не переживай, я твоїх дітей любитиму, як своїх. Сподіваюся, що у нас із тобою будуть нормальні стосунки.

Вони тоді міцно потиснули руки. Після цього він розпитував у дітей, як до них ставиться дядько Андрій, вони казали, що все нормально, він чудовий.

Потім Андрій забрав його сім’ю у свій заміський будинок, а його двокімнатна квартира повернулася до нього.

Час минав, а він усе ще жив сам. Від нічого робити, одного з чергових нудних вечорів, Євген, сидячи в інтернеті, натрапив на рекламу сайту знайомств. І він зареєструвався. Того ж вечора йому написала дівчина, щоправда прочитав він це повідомлення лише наступного дня.

Олена писала, що хоче з ним познайомитися для зустрічей, без зобов’язань.

Євгена таке влаштовувало, і він написав відповідь, призначивши зустріч на суботу а кафе, неподалік свого будинку.

– Якщо що, одразу втечу і щоб було недалеко бігти, – так він, сміючись, розповів Ігорю, своєму другові та колезі.

– Ти не надумай першого ж вечора вести її до себе додому, знаєш, там різні на цих сайтах крутяться.

– Ну я ж не зовсім вже…

Олена йому сподобалася одразу – симпатична, струнка, у неї була відкрита посмішка, і густе, каштанове волосся.

Щоправда, вона дивилася на нього насторожено. Він тоді подумав, що такі, як вона, не вміють обманювати, та й сама, мабуть, обману боїться.

Познайомилися, почали розпитувати один одного, поступово стаючи все більш відвертими у відповідях, ну, в межах розумного для першої зустрічі.

До кінця вечора вже обоє сміялися зі своїх страхів і від того, що дізналися, що живуть у сусідніх будинках.

Виявляється, Олена зраділа, що зустріч відбудеться так близько від її будинку, щоб, якщо що, швидко втекти.

Так почалися їхні стосунки, але ще на самому їхньому початку у них відбулася відверта розмова, вони одразу розставили всі крапки над «i”.

Так як обоє пережили втрату, то серйозні стосунки були не потрібні нікому, тому мало бути все просто – зустрічі та спілкування.

Олена казала тоді:

– Я зараз у такому стані, що мені потрібно просто забути про те, що трапилося зі мною. Надто багато я пролила сліз, надто погано мені було — не хочу ще раз пережити таке. Ти мені подобаєшся, з тобою весело, саме те, що я й хотіла — забути.

Тоді Євген повністю підтримав її, здавалося, що йому не потрібні якісь зобов’язання і так все чудово. Так вони й зустрічалися протягом пів року.

Аж тут трапилася непередбачена подія — Євген, послизнувшись, втрапив до лікарні, а потім вже лежав удома.

Олені спочатку часто вдавалася його навідати вдома, зварити обід, але це було незручно — жити на два будинки.

Євген запропонував на якийсь час перебратися до нього, добре, що квартира була двокімнатна.

Одну кімнату він віддав їй, де вона оселилася разом зі своєю кішкою.

Так, вони прожили втрьох дружно майже півтора місяці.

Як тільки-но Євген одужав, Олена перебралася назад до себе хоча Євгену цього не хотілося, але наполягати він не став.

За цей час він так звик, що Олена поруч, з нею він почував себе завжди легко, навіть з колишньою дружиною він не мав таких простих і теплих стосунків.

А коли вона покинули його, він зрозумів, що покохав Олену…

Коли вона прийшла до нього через два дні, Євген узяв її руки в свої і сказав, що йому не вистачає її.

– А я прийшла сказати, що скоро переїду на іншу квартиру, адже це не моя, я орендувала її, тому ти нас не скоро побачиш. А вчора власниця зателефонувала і сказала, що приїжджає племінник у відрядження на два місяці і йому немає де жити, попросила звільнити квартиру протягом тижня.

Євген зрадів:

– Оленко, я не знаю, які у тебе до мене почуття, але я зрозумів, що люблю тебе, і прошу тебе стати моєю дружиною! Переїдь до мене, а потім ми розпишемося. Якщо ти не проти звісно…

Дівчина в пориві почуттів поцілувала його, а потім зізналася:

– Я не хочу, щоб наше спільне життя почалося з обману. Зізнаюся, що справді, винаймаю квартиру, але мене ніхто не виселяє, а просто я тебе люблю і не знала, як ти поставишся до моїх почуттів.

Ти ж, як і я, не хотів спочатку ніяких стосунків. Ось я і придумала це все, подивитися на твою реакцію, а потім уже вирішити освідчуватися тобі в коханні, чи ні.

– Оленко, якби ти знала, який я щасливий, що ти мене любиш!

Дякую моїй нозі, а то б ми з тобою все колами й колами ходили б!

А щастя моє, по сусідству жило, – тихо додав він…

КІНЕЦЬ.