Ми з Петром одружилися, коли я закінчила навчання.

Він чоловік хороший, завжди турбувався про мене. Має гарні плани на наше спільне майбутнє сімейне життя, працьовитий, намагається добре заробляти для сім’ї.

А я вважала, що зробила гарний вибір і мені пощастило, що я вийшла заміж за таку людину.

Моя рідна мама живе одна в двокімнатній квартирі, вона живе дуже близько біля нас, але я бачуся зі своєю рідною мамою дуже рідко, адже так вирішив мій чоловік.

Чоловік намагається відмежуватися від моєї мами, наче вона чужа людина йому і не важлива в нашому житті, хоча я зовсім протилежної думки.

На це Різдво свекруха зі свекром запросили нас до себе на Різдво і сказали, щоб моя мама з нами теж обов’язково приїжджала.

У батьків чоловіка з моєю мамою гарні відносини, вони спілкуються, добре ставляться до неї, знають, що вона одна, тата не стало давно.

Ми з Петром заїхали за мамою моєю на своєму автомобілі.

Зупинилися біля її будинку, я зателефонувала мамі, попросила, щоб вона одягалася і виходила до нас.

Мама відразу відповіла мені, що вже йде, але ми її чекали хвилин 5 і цього вистачило, щоб Петро залишився незадоволеним і виказував мені все.

Він вже хотів їхати, але я вмовила його почекати маму, адже це зовсім негарно по відношенню до батьків.

Мені дуже прикро через це, але мій чоловік недобре ставиться до моєї мами.

Петро постійно говорить, що його батьки нам допомагають, а мама моя – ні. Свекри з дачі дають нам усі продукти, а моя мама нічого не дає, але ж у неї і дачі немає.

Батько Петра віддав йому своє авто, а моя мама що дала?

Я щоразу пояснюю чоловікові, що мама моя живе на одну маленьку зарплату, мінімальну, тата не стало давно. Чим вона нам може допомогти?

Тоді Петро сказав мені, що якщо моя мама нам нічим не допомагає і допомогти не може, то нехай сидить з нашим маленьким синочком, а я піду на роботу з декрету і тоді у нас буде більше грошей і кращий матеріальний стан.

Я пояснила йому, що мама з задоволенням буде сидіти з своїм онуком, але їй до пенсії ще 3 роки працювати потрібно. Вона має працювати ці 3 роки, адже хто її тоді допомагатиме з грошима, а нормальної пенсії вона не отримає, якщо не матиме необхідного стажу.

Мені вже моя рідна сестра каже, щоб я нічого не брала у своїх свекрів, коли вони нам щось дають і чоловік не буде дорікати мені, що мама моя не допомагає.

Але батьки мого чоловіка Петра дають нам все від щирої душі, вони і до моєї мами добре ставляться і до мене. Вони будуть ображатися на мене, якщо я відвертатимуся від них і не прийматиму їх допомоги. Хіба правильно все?

А чоловік чомусь думає, що, раз моя мама нам нічим не допомагає, то й спілкуватися з нею не варто. Я розчарована.

Невже так можна з батьками? Що робити мені?

КІНЕЦЬ.