Мами завжди була для мене прикладом для наслідування. Мій тато часто вuпuвaв та ніде не працював. Життя з такою людиною було просто нестерпним, не розумію, як мама це все терпіла та тягла на своїх плечах. Одного разу вона вирішила поставити на цьому крапку. Мамина давня подруга сказала, що в них на заводі є вакансія, щоправда, в іншому місті. Після чергового скандалу мама взяла мене, зібрала речі та зробила крок назустріч новому життю. Ми поїхали в інше місто. Я не дуже розумів, що відбувається і куди ми їдемо. Перший час жили в маминої подруги тітки Ірини. Згодом орендували житло.

І хоч у нас не було багато грошей, але мама була щасливою. Мабуть, вперше за стільки років я помітив усмішку на її обличчі. Мама завжди сумлінно виконувала свою роботу, тож невдовзі її зробили начальником зміни. Бувало, вона затримувалася на роботі, але я з розумінням до всього ставився, адже був дорослим хлопцем. Зате ми вже не жаліли грошей на їжу. чи одяг. Я рано подорослішав і вмів самостійно приготувати собі обід чи вечерю.

Батько декілька разів приїжджав до мами миритися, обіцяв знайти роботу, на колінах просив вибачення, говорив, що кине пити, але мама чути нічого не хотіла. Вона більше не вірила татові, він не раз обіцяв кинути пити та знайти роботу. Його слова не що інше, як порожній звук.

Я був гордий за матір та її досягнення на роботі. У неї була сила волі. Після того, як мама стала директором заводу, наше життя стало ще кращим. Ми могли собі дозволити відпочинок, на нашому столі стояли сир та ковбаса.

Мама вміла розумно розпоряджатися грошима. Нам вистачало не лише на їжу, але й на одяг. Певну частину коштів вдавалося відкласти на житло. Так мама змогла накопичити гроші на перший внесок за житло. Ми взяли будинок у кредит.

Минув час, і ми переїхали у власний дім. Мені не вірилося в це. Мама навіть купила мені футбольну форму та ворота. На подвір’ї ми зробили власний сад та квітник. Сусід змайстрував нам гойдалку, про яку матір мріяла все життя.

Наш сусід дядько Микола також полюбляв грати футбол, ми з ним часто ганяли м’яча. Він сказав, що дуже радий, що тепер поряд з ним живуть такі люди, як ми. Дядько був одного віку з моєю мамою. Пізніше він майже щодня приходив до нас у гості. Мама пригощала його яблучним варенням, яке приготувала власноруч.

Так у мене з’явився новий батько. Мама ж рада, що колись наважилася піти від чоловіка з алкогольною залежністю і зробила крок назустріч новому життю.

КІНЕЦЬ.