Коли мені було десять років, тато пішов від нас. Я в сім’ї найстарший. У мене є три молодші брати, яким на той час було вісім, шість та чотири роки.

Наш тато не зміг впоратися із труднощами, які виникли в багатодітній сім’ї. Потрібно було добре забезпечувати дружину та дітей, що в батька не дуже виходило.

Заробляв він небагато. Додому завжди приходив пізно, тільки б уникнути скандалів. Мамі самій було нелегко справлятися з дітьми.

Пізніше тато пішов від нас. Мати не могла стримати своїх сліз, ми з братами намагалися її заспокоювати, але дарма. Відтепер вона змушена була нами опікуватися сама.

Матір знайшла роботу. Я старався доглядати за братами та робив хатню роботу. Вони мене слухали, бо я був найстаршим. Мама змушена була працювати з ранку до пізньої ночі, щоб ми могли хоч якось жити.

Роки пройшли, ми стали дорослими та самі тепер допомагаємо мамі. Здоров’я її вже не те, тож ми не дозволяємо їй працювати. Забезпечуємо маму ліками, грошима та продуктами. Ми з братами поговорили та домовилися щомісяця їй допомагати.

Недавно об’явився наш тато. Постарів, увесь пошарпаний. Ми ледь його впізнали. Він повернувся до нас з надією, що ми розчулимося. Хтось сказав йому, ніби ми забезпечуємо маму.

Але ми вирішили вчинити по-іншому. Якщо він хоче, ми можемо знайти для нього дім для пристарілих людей. Оплату візьмемо на себе, але на щось інше нехай не розраховує. Навіть це ми робимо лише тому, що він тато.
Він погодився на нашу пропозицію, а куди дінеться. На вулиці жити не буде.

КІНЕЦЬ.