20 років шлюбу виявилися менш важливими для мого чоловіка, ніж молода вертихвістка!

Коли я намагалась поговорити з ним, що трапилось, що він так чинить зі мною, то він відповів: «Розумієш, мої почуття до тебе давно зникли, залишалась лише повага та прив’язаність. Наші діти скоро почнуть будувати власне життя, от і мені час прийшов робити себе щасливим, а не думати про тебе!»

Для мене це стало справжнім ударом. Річ у тому, що він був моїм першим та єдиним, тому я навіть і не думала про іншого чоловіка. Все моє життя було зосереджене довкола нього та дітей, а тепер мені доводилось відбудовувати себе.
Потім знайомі почали розповідати мені про те, що бачили мого Олексія з іншою жінкою. Я не могла повірити, що він так швидко забув, а потім мене добивали розповідями про те, що все почалась у них ще коли ми були у шлюбі.

Мені пощастило, що поруч зі мною була донька, яка не давала опустити руки. Я почала ходити з нею у спортзал, почалось змінюватися мислення, згодом я і роботу змінила і свій імідж. Проте позитивні зміни ніяк не впливали на той біль, що я відчувала після розлучення.

Дітям я ніколи не зізнавалась у тому наскільки мені погано, боялась, що це може вплинути на їх стосунки з батьком.
Минуло 2 роки, коли я допустила до себе іншого чоловіка. Спочатку ми просто товаришували, ходили разом на каву та бігали, а потім розпочалися побачення й справжні романтичні стосунки.

Через пів року ми почали жити разом і я знову відчувала себе щасливою жінкою. Доки у моє життя знову не увірвався колишній чоловік. Найсмішніше те, що він був переконаний, що за майже три роки я не змінила ключі та намагався відкрити двері старими, а потім таки почав стукати. Сказавши «Привіт», він почав заносити у квартиру свою валізу й живо розповідати, як він здивований, що я змінила ключ. Я стояла у ступорі, адже складалось враження, що він просто тиждень був у відрядженні, а тепер повернувся додому, а не покинув мене 3 роки тому.

Коли він поліз мене обіймати, то я відразу прокинулась від «сну» і відштовхнула його.

– Що не рада бачити чоловіка з яким пліч-о-пліч прожила 20 років?

– А маю бути рада? – здивувалась я.

– Ну звісно! Ми ж з тобою двоє дітей на ноги поставили, разом і вогонь і воду пройшли!

– Пройшли, але ти це обміняв на молоденьку жінку, то чого тобі зараз від мене треба?

Схоже, лише у цей момент він усвідомив, що я не чекала його 3 роки й не плакала, а влаштовувала особисте щасливе життя.

– Тобто ти не хочеш мене бачити у нашій квартирі?

– У моїй квартирі! Ні, не хочу, ти моє минуле, тому була б рада, щоб ти її якнайшвидше покинув.

Після цього остовпів він. Невже я була наскільки дурною та наївною колись, що він був переконаний, що я прийму його назад, ніби він ці три роки не жив з іншою жінкою і не покидав мене саму…Рада, що зараз я не та сама жінка, яка могла б його пробачити!

КІНЕЦЬ.