Наталя прийшла з роботи і почала розкладати продукти з пакетів в холодильник. Пролунав дзвінок у двері, Наталя пішла відкривати. На порозі стояла молода, вродлива дівчина в коротенькій спідничці. – Добрий день. Ви Наталя, дружина Олега? – сказала з порога гостя. – Так, ви до мене? – здивувалася Наталка. – Так. Можна пройду? Я ж у вас житиму тепер. А звуть мене Оля, – представилася вона. – В сенсі жити? На якій підставі? – Наталя здивовано дивилася на незнайомку, нічого не розуміючи
– Господи, як же мені набридло вже щодня готувати, прибирати, прати. Ось вже вийшла заміж, називається, ніби хатньою робітницею влаштувалася працювати!
– Наталю, ну всі жінки так живуть, що вдієш. У нас два чоловіки в сім’ї, не забувай. Андрію 15 років, апетит хороший має, я теж поїсти люблю. Продукти завжди в наявності, грошей не шкодую.
Зараз он і мультиварка на допомогу, пральна машина, посудомийна. Погодься, дуже полегшує побут. Наші мами і бабусі про таке мріяти навіть не могли.
– Ой, не починай приплітати сюди бабусь, зараз інші часи. Замість цієї тягомотини я могла б писати картини. Так-так, не смійся, я з дитинства мрію стати художницею, але не доля, вийшла заміж.
Або на танці ходила б, на йогу, та знайшла б куди. А натомість варю борщ і мию підлогу, і так щодня. Це ще я на півставки працюю, прямо з радістю туди ходжу, відпочиваю від побуту.
– Не драматизуй, прямо найвтомленіша жінка на світі.. Я теж втомлююся, працюю з ранку до вечора, гроші заробляю, мені самому готувати пропонуєш? Чи готову їжу почнемо купувати?
– Я люблю домашнє, але готувати набридло…
– Мамо, тату, привіт! Що на вечерю? – сказав син Андрій, коли повернувся додому.
– Ну ось, що я казала.. Мама у вас, як кухонний комбайн тут, цілодобово біля плити стояти повинна!
– Годуй сина, а я до Славика з’їжджу, просив ноутбук полагодити.
Наступного дня Наталя прийшла з роботи і почала вивантажувати продукти з пакету. Знову чекало готування, холодильник порожній. Син підчищав усі запаси.
Пролунав дзвінок у двері, Наталя пішла відчиняти. На порозі стояла молода, вродлива дівчина в коротенькій спідничці.
– Добрий день. Ви Наталя, дружина Олега? – сказала з порога гостя.
– Так, ви до мене? – здивувалася Наталка.
– Так. Можна пройду? Я ж у вас житиму тепер. А звуть мене Оля, – представилася вона.
– В сенсі жити? На якій підставі? – не зрозуміла господиня.
– В прямому. Я буду вашою помічницею. Готувати, прибирати, прати, та все, що завгодно – це я тепер робитиму! З ранку до вечора. А на ніч їхатиму.
– Вибачте, а хто вас просив? Я щось не розумію. Вас чоловік найняв?
– Справа в тому, що вчора Олег розповів про вас. Як ви втомлюєтеся, немає сил готувати, прибирати. А ви – художниця в душі, і танцюрист, вам розвиватися треба.
– Вам розповів про мене? Та хто ви така? Так я.. Так він.
– Заспокойтесь, Наталко. Можна вас так називати? Я молодша сестра Славка, друга Олежика. Ну, Олега, тобто.. Приїхала в гості на літо, і шукаю підробіток. Я все вмію робити, не ледар.
Брат послухав Олега і доручив мені допомогти вашій родині. Славко все сплатить, не переживайте, він мені просто так гроші не дає. А Олег нічого не знає, сюрприз буде. Я його пам’ятаю з дитинства, гарний такий був, всім дівчатам подобався, і мені теж, хоч і маленька була.
А тепер така честь випала готувати Олегу… І вам теж. Розкажіть, які у нього улюблені страви? У вас наче син ще є, як його звуть?
– Бач, помічниця знайшлася тут! Та я сама чудово справляюся з усім, і готувати вмію та люблю, зрозуміло? Придумали теж, Олегу догоджати тут.. Це не мені помічниця, а йому.. Не встигну оком моргнути, як ви..
Отже, Оля. Ідіть-но звідси, і забудьте про дядька Олега. Зрозуміло? І допомога не потрібна!
Наталка виставила гостю і зачинила двері.
Ось це справи. Добре, що вона була вдома, і встигла перехопити цю дівчину. Олег нічого не знає, це вже добре. А Славку вона зателефонує, висловить все, що думає. Благодійник знайшовся. Сам не одружений, і цього хоче довести до гріха. Не дозволю!
Треба припиняти скаржитися. Не так вже й складно готувати, насправді. Іноді можна і готову їжу купити, або сходити в кафе, для різноманітності. А картини писати. Не моє це, нічого й починати.
І прибирати не складно, робот-пилосос на допомогу. Але прикро все – ж, коли не помічають все, що робиш, стараєшся.
Наталя приготувала вечерю, накрила стіл, поставила улюблене червоненьке чоловіка.
– О, що за свято? Ти чого така загадкова? – здивувався Олег, повернувшись додому.
– Просто так, що не можна? Настрій гарний.
– Ось така дружина мені подобається, добра, весела, а не сварлива. Знаєш, я тут подумав, може тобі до санаторію з’їздити на місяць, відпочинеш від нас, від готування?
– Ні, ти що, я не поїду, не залишу вас самих. Та й не втомилася я від вас зовсім.
– Ну і добре. Давай вечеряти, я такий голодний.
Увечері, коли Наталка вже спала міцним сном, Олег тихенько вибрався з ліжка і пішов у ванну з телефоном.
– Алло, Настя, дякую тобі велике! Подіяв твій прихід.
– Та ти бачив би її обличчя. Любить тебе дружина, бережи її, і частіше балуй. І з готуванням реально допоможи, адже хороша жінка, відпочивати потрібно.
– Та я знаю, просто вирішив невеликий спектакль їй влаштувати, щоб відволіклася від скарг. Дякую тобі, Настя, привіт Славіку. Не розповідай йому поки про нашу витівку, скоро все випливе саме, посміємося.
До речі, коли у вас весілля? Довго ще ховатиметеся? Гаразд, бувай, моя щось копошиться там.
Наталя вибирала апельсини у магазині, хотіла приготувати апельсиновий пиріг.
– Наталю, привіт. Як життя, як Олег?
– Славко, привіт! Добре, Олег. А як там твоя сестра Оля поживає?
– Та ніби нормально, я з нею рідко зідзвонююся, вона народила недавно, не до мене.
– В сенсі? Хіба вона зараз не в тебе? На літо приїхала.
– Ні, з чого ти взяла?
– Ну, як же … Ти сам її найняв для допомоги мені, готувати, прибирати. Вона мені все розповіла, не відпирайся!
– Хм, дивно, цього не може бути.
– Дорогий, може креветки візьмемо.. Ой.. Наталю, здравствуйте!
– О, а ось і Оля… Що за цирк тут відбувається?
– Настя, і давно ти Оля? Господи, чого я не знаю?
– Славко, я зараз все поясню.
– Дорога, я прийшов, що у нас сьогодні на вечерю?
– А я тепер не готую, любий. У нас буде готувати кухар, знайомся, Віктор.
Олег зайшов на кухню та побачив високого, засмаглого хлопця модельної зовнішності. Він був у джинсах та фартуху, без майки.
– Я не зрозумів… Що тут відбувається? Звідки він узявся?
– Оля порадила, сестра Славка .. Вона мене не влаштувала, а ось Віктор в самий раз буде … Він стільки страв знає, і готує так, що пальчики оближеш.
– Ясно, мій план розкритий. Пробач, хотів пожартувати так…
– Жарт видався на користь, я переглянула погляди, і ось тепер Віктор мені на допомогу. Готуватиме і мене навчатиме премудростям гастрономії.
– Гірко, гірко!
– Наталю, ніби недавно і нам так гукали, а вже стільки років одружені.. Добре, що всі непорозуміння в минулому.. Здорово ж ти мене цим Віктором тоді розхвилювала.. Я й справді подумав, що він допомагатиме тобі.
– 1:1, дорогий. Наступного разу подумай, перш ніж так жартувати. Ходімо танцювати, Славко з Настею рукою махають, весілля у них все – таки, треба веселитися!
КІНЕЦЬ.