За кермом свого автомобіля Андрій почувається впевнено, з юності водить машину. Ось і зараз, повертаючись із села від старенької матері, він їде не поспішаючи, в салоні грає приглушена музика. Матері вже багато років, вісімдесят сім, але вона ще на ногах, сама порається у своєму городі, як там виходить, але сама. Діда поховала свого давно.

Андрій, її молодший син, йому вже теж під п’ятдесят, але він почувається на всі двадцять п’ять, і виглядає молодим. Відвозив матері продукти, та дещо допоміг. Коли він за кермом, то особливо не відволікається, траса у бік міста жвава, особливо ці величезні фури мчать і кудись летять на швидкостях.

Андрій вже бачить вдалині вогні міста, їде не поспішаючи, бо його ніхто не чекає. Звичайно, не багато чоловіків під п’ятдесят живуть одні, в основному всі сімейні, але він сам винен. Нікого не звинувачує в тому, що залишився сам.

– Потрібно було думати своєю головою, а не дивитися на друзів і не розслаблятися з чужими та доступними жінками, – часто сварить себе він. – Звик, що поряд завжди дружина, вірно чекає чоловіка, причому дружина найкраща, а я? Що маємо – не зберігаємо…

Андрій вже майже два роки один живе у орендованій квартирі. Сам створив собі таку ситуацію, а вибратися з неї не може.

Зі своєю майбутньою дружиною Олею він зустрічався рік і вирішили одружитися після закінчення інституту. Оля навчалася на паралельному курсі. Красива дівчина з темним волоссям і блакитними очима. Очі були особливо виразні і красиві, можна сказати через ці очі Андрій і закохався в неї. І досі кохає.

Як і вирішили, одружилися після закінчення інституту, весілля було веселим і галасливим, багато було однокурсників. Молоді щасливі, батьки також задоволені і ті, й інші. Жили дружно, працювали, а потім народився син, із гарними очима, як у мами, а потім і донька, копія тата.

Андрій заповзятливий чоловік і якось швидко зайнявся бізнесом. Оля допомагала чоловікові у всьому, навіть незважаючи на наявність двох дітей. Вона примудрялася все встигати, чоловік оберігав її.

– Оля, не бери ти на себе такий вантаж, я й сам можу оформити документи, порахувати і розібратися в цій бухгалтерії. Ну, посиджу довше. А тобі треба спати, відпочивати, і так діти на тобі. Як це ти все встигаєш?

– Так, все добре Андрію, у чому проблема? Я нормально почуваюся, мені хочеться допомогти тобі і бути корисною, – говорила Оля, обіймаючи чоловіка, а він розумів, що без неї не впорається.

Все було добре, час минав, діти підростали, пішли до школи, і начебто з бізнесом було все нормально. Але сталося, що Андрій втратив свій бізнес. Якось несподівано впала на нього ця неприємність. Оля взяла все на себе, вона працювала, тягла всю родину. А Андрій поводився погано, але потім йому ставало не по собі і тоді він казав:

– Оля, вибач, я поводжуся не так, як личить чоловікові. Сварюся на тебе, а ти ні в чому не винна. Це я упустив всі нюанси, думав все і так вийде, а ні, не вийшло. А попереджав мене брат, що може так статися, але я був упевнений у собі.

Оля мовчки і стійко переносила всі невдачі чоловіка, не опустила руки, потім Андрій включився в роботу. Подолали разом. Син вже закінчував школу, донька теж навчалася у старших класах. Все налагодилося, бізнес знову розквіт спільними зусиллями. Після школи син поїхав у Київ, вже навчався в інституті.

Якось дружина повідомила:

– Дорогий, мені запропонували високооплачувану посаду. Я погодилася, але спочатку буду дуже завантажена на роботі, поки ввійду в курс справи, і значну частину часу доведеться пропадати на роботі. Що ти на це скажеш? Бізнес налагодився, тож я хочу займатися улюбленою справою.

– Я, звичайно, не проти, Оля. Просто у нас зараз із тобою у фінансовому плані начебто все нормально. Чи варто тобі наполягати на роботі, коли ми живемо добре, – сумнівався Андрій.

– Андрію, я дотримуюсь правила – багато грошей не буває. Тому, якщо мені запропонували вигідну роботу, та ще й ту, що мені подобається, я думаю не має сенсу відмовлятися.

– Ну, дивись, тобі видніше. Якщо тобі подобається і хочеться займатись, то я не проти, – відповів чоловік.

Час йшов. Оля поринула в роботу, Андрій теж працював. І саме в цей час настав такий момент, який він досі не може пробачити собі. Йому хочеться заплющити очі, забути все, що було, натиснути на кнопку «видалити» і стерти все. Але, на жаль, на превеликий жаль так не буває в цьому житті.

Андрій з Олею не стали чужими, незважаючи на зайнятість і завантаженість дружини, начебто все було добре. Вона так само була коханою дружиною та близьким другом. Але от в оточенні Андрія, багато його друзів раптом почали розлучатися зі своїми дружинами, захопилися молодими. Буває таке – криза середнього віку. Андрій не збирався розлучатися з Олею, він її любив.

Але чоловічий відпочинок із друзями – риболовля, сауна став проходити в іншому ключі. Друзі приїжджали зі своїми молодими пасіями. Потім з’явилася Катя для Андрія. Друг порадив:

– Так, Андрію, ми всі з подругами, а ти один. Ну не хочеш, щоб твоя дружина бачила все це, тобі теж подруга Катерина. Зрештою ти з нею не повинен одружуватися, але просто час можеш з нею провести? Я думаю, що можеш, – ствердно й переконливо говорив друг.

Катя була подругою однієї із жінок його друзів. Андрій легко спокусився, і, повертаючись додому до дружини, його не хвилювали сумніви і не було йому соромно.

– А що тут такого, раз було і було. Все одно Оля не дізнається, – втішав він сам себе, коли їхав додому.

Але одним разом не обійшлося, був другий і третій. А потім якось непомітно Андрія раптом почала тягнути до Каті. Вона жила сама, зустрічалися в неї. Це була пристрасть, його тягнуло до неї, він не міг з цим впоратися.

Він почав провокувати сварки з дружиною, раптом через якусь дрібницю він сам роздмухував сварку. Оля запідозрила недобре, все-таки жінка завжди відчуває, коли чоловік поводиться не так, як раніше. Оля прямо запитала:

– Андрій, ти чому роздмухуєш сварку на рівному місці? Тобі так зручно, щоб вкотре піти з дому? То я тебе не тримаю. Я, напевно, ще не знаю, але підозрюю, що в тебе з’явилася інша жінка. А інакше, як пояснити твої причіпки?

– Ну, ще чого придумаєш? Тобі тільки здається, що я тобі зраджую. Щось ти ревнива стала на рівному місці. Може у мене проблеми із бізнесом? – відмазувався Андрій, але жінку не проведеш.

Цього разу сварка закінчилася тим, що чоловік зібрав деякі речі і пішов з дому. Зателефонував Каті, та прийняла його з розкритими обіймами. Вона давно домагалася цього.

А Оля все зрозуміла та прийняла. Не стала просити залишитися, з’ясовувати де і з ким чоловік.

Андрій перший місяць жив, як у раю. Катя виявляла таку турботу, що йому й не снилося. Готувала і годувала, робила масаж спини, стрибала навколо нього і з обожненням дивилася йому у вічі. Від щастя Андрій млів.

Але потім зателефонував його старший брат Ігор:

– Андрій, ти що робиш? Прокинься, навіщо пішов від Олі? Ти ще не розумієш, що без своєї дружини ти з себе нічого не являєш. Ти без Олі – ніхто! Твій бізнес працює завдяки твоїй дружині. Якщо не повернешся до дружини, я перестану тебе поважати.

– Ігоре, ти не правий. Я почуваюся поруч із Катею дуже добре, ти не уявляєш, що це за жінка! Я тебе познайомлю з нею, – виправдовувався він.

Але брат стояв на своєму:

– Згадаєш ти ще мої слова. Поживемо побачимо. І знайомити мене з нею не треба. Я поважаю Олю і більше нікого не визнаю.

Оля подала на розлучення, на квартиру він претендувати не став, таки є діти. Хоч і дорослі вже, але діти, – це святе. Донька з ним не розмовляла, на телефон не відповіла.

Минуло близько року, життя з Катею поступово змінювалося. Як тільки він розлучився з дружиною, вона почала просити від нього грошей, не дозволяла переказувати гроші дочці та синові. Потім потрібно було засклити балкон, потім потрібно зробити ремонт у квартирі, замінити лінолеум на ламінат, поміняти шпалери та меблі. А потім треба її батькам провести газ у будинок. І все треба, треба.

Сама Катя перетворилася зовсім на іншу жінку, ліниву та недоглянуту, вечорами приходили подруги, були посиденьки. І коли Андрій зробив їй зауваження, вона відповіла:

– А що тебе не влаштовує? Я хотіла тебе отримати, отримала, тепер чим не задоволений? Масаж не роблю? А все, пристрасть минула, залишився побут. А що, мої подруги не подобаються? Так ти живеш у моїй квартирі, ти ж не захотів ділити свою, тож мовчи.

Андрій сповна усвідомив, що означає сімейне життя з Олею і що означає з Катею. Теплоти вже ніякої не було, їсти вдома нічого. Приготувати вечерю вона не встигала, часто готував сам. Згодом усвідомив всю проблему свого становища.

– Боже, як я образив Олю та дітей! На кого проміняв свою кохану дружину? Чому я одразу не роздивився? Що пережила Оля та діти?

Не витерпів Андрій такого життя, зібрав речі і пішов від Каті. Тепер живе на орендованій квартирі, де на нього ніхто не чекає. Спробував налагодити стосунки з колишньою дружиною:

– Оля, нам треба поговорити, вибач, я тебе дуже образив, я зрозумів. Я дуже сумую і за тобою, і за дітьми.

– Я прощаю тебе, але розмовляти з тобою не збираюся. У мене нові стосунки, я зустріла хорошу людину, справжнього і вірного чоловіка, скоро виходжу заміж. Тож бажаю тобі щастя. А з дітьми сам налагоджуй стосунки, вони вже дорослі, – відповідала спокійно Оля.

Андрій під’їхав до будинку, де винаймає квартиру, у вікнах темно, ніхто на нього не чекає. Він подумав:

– Як же мав рацію мій брат. Адже не послухав його. Зараз мій бізнес занепадає, потрібно йому зателефонувати, може допоможе або що порадить. Як мені шкода самого себе. Я сам зруйнував своє життя.

Андрій вийшов з машини і подався до квартири, він знає, що там порожньо. Він і сам навіть не уявляє, як налагодити своє життя, як взяти себе в руки. До нього нарешті дійшло, що без коханої жінки, швидше за все, його життя краще не стане. Він не може прийняти те, що його Оля зібралася заміж. І що тепер робити?

КІНЕЦЬ.