Я вийшла заміж дуже рано. Я тоді тільки закінчила школу, а Сергій уже добре заробляв та утримував сім’ю. Для мене на той момент це були великі суми грошей. Але й різницю у віці ми мали шість років.

Майже відразу після одруження я подарувала чоловікові синочка. А ще за два роки і доньку. Жили, до речі, ми у двокімнатній квартирі чоловіка.

Справлятися з двома дітьми було, звичайно, важко, але мені дуже сильно допомагала моя свекруха. Я їй дуже за це вдячна. Вона завжди приходила тоді, коли я потребувала допомоги.

Наче знала. Хазяйкою я була гарною, готувала смачно, у квартирі завжди було чисто та затишно. Коли моїй дочці було два роки, я вийшла на роботу. Влаштувалася нянькою в дитячий садок.

Звичайно, грошей платили небагато, але все ж таки вони були. Згодом я все більше уваги почала загострюватися на своїх дітях, віддавати їм останнє, а про себе забувати.

Мені здається, таку помилку допускають чимало мам. Я почала радіти речам, які мені віддавали родичі, перестала фарбуватися та купувати косметику. І помічала, що мій чоловік став прохолодно до мене ставитися.

Часто пропадав на роботі, а вдома зі мною ні про що не говорив. Зовсім ми віддалилися один від одного. Якось мій чоловік прийшов додому і сказав, що він мені весь цей час зраджував, і що він подає на роз лучення. Я була приголомшена.

Проплакала не один тиждень. Але прийшла моя свекруха і витягла мене до торгового центру cходити магазинами. Мені було шкода витрачати на себе гроші, але я роз уміла, що воно того варте.

Ми купили цілу гору косметики та одягу. Завітали до салону краси. Я і сама собі почала набагато більше подобатися. А після моїх змін я стала помічати увагу чоловіка до себе.

У нас усе потихеньку почало налагоджуватися. Слава Богу до розл учення не дійшло. А все завдяки моїй улюбленій свекрусі. Все життя буду їй вдячна.

КІНЕЦЬ.