Чоловік повернувся з роботи зовсім без настрою, довго ходив мовчки, а коли сів за стіл вечеряти, став розповідати моїй рідній сестрі Валентині, про своїх батьків.

Усе їхнє майно: дві чималі квартири, дачу, автомобіль, батьки оформили в дарчу своєму старшому синові, братові чоловіка моєї сестри.

Батько вже всі документи зібрав, узгодив, тепер все їхнє майно на старшому синові офіційно оформлено.

Вислухавши свого чоловіка Валентина сіла тихенько за краєм столу і не могла повірити в те, що тільки що почула від нього.

У неї в голові навіть не вкладалося, що все своє майно можна просто віддати одній лише дитині.

Моя рідна сестра зовсім не розуміла навіщо Іванові, братові її чоловіка, це все багатство, адже в нього великий будинок, дорогий автомобіль, а сім’ї у нього немає, ні дружини, ні дітей.

А вони з чоловіком Андрієм мають двоє дітей, живуть в невеличкій двокімнатній квартирі.

До вечора Валентина трохи посиділа, а ввечері набрала свекра сама, адже знала, що він у них в сім’ї головний.

Валентина стала скаржитися на своє життя, говорити, як їм зараз важко живеться, вони так розраховували на допомогу батьків.

Валя говорила, що ображена на них, як вони могли віддати все синові, який і так гарно живе, а другому – який з дітьми тулиться в маленькій квартирі, не дати зовсім нічого.

– Валю, а ти знаєш, що мати 2 тижні лежала в стаціонарі? Я так і думав, не знаєш. А жаль. Ви з Андрієм за цей час нам жодного разу не подзвонили. Біля матері був Іван лише один і все. Він і фахівців шукав, і їсти їй возив, і до мене допомагати забігав. І так всі роки було, Петро все робить для нас, він опікується нами. А те, що сім’ї зараз немає – не біда, він дуже хороша людина, ще знайде свою долю. І немає чого ображатися на нас, дитино, як ви до нас, так і ми до вас. Чи ти на інше розраховувала?

Валентина відразу поклала телефон і вирішила, що більше до свекрів ні ногою і чоловіка намовить.

А в той вечір Іван привіз маму додому зі стаціонару.

Вона була тепло одягнена, син надів на голову їй хустинку.

Іван на кухні став розбирати продукти і заходився швиденько готувати вечерю.

Батько теж допоміг матері розпакувати речі, посміхаючись дивився на сина. Цієї миті раділи усі.

А потім Іван повернувся до тата, сказав, щоб той одягнувся святково, до них на вечерю прийде майбутня невісточка.

Хоча Валентина моя рідна сестра, але тут мені її не шкода.

Я дійсно вважаю, що вона не права.

А що вона очікувала, що за свекрами доглядати не буде, а все їй просто так вони віддадуть?

Невже свекри сестри вчинили невірно?

КІНЕЦЬ.