В суботу зранку до Олени прийшов батько. Він приніс їй двісті тисяч гривень та попросив про них не говорити зятеві.

Чотири місяці тому бабуся пішла у інший світ і батько Олени вирішив продати будинок своєї матері.

Грошей він виручив небагато, бо будинок був старим, але і ці кошти знадобляться його дочці та синам. 

Він вирішив розділили ці гроші порівно між дітьми. Ось якраз і вийшло кожному по двісті тисяч гривень.

Для Олени ці гроші були приємним сюрпризом.

Її чоловіка пів року тому звільнився з роботи і їм доводилось економити. А вона не могла працювати, бо доглядала за однорідним сином.

Вони жили разом зі свекром та свекрухою. Їй було важко з ними знайти спільну мову, вони постійно її критикували.

Спочатку батьки Івана допомагали матеріально, але коли побачили, що син не шукає роботу, то перестали давати гроші.

Батько тихенько дав дочці гроші, але попросив добре подумати перед тим, ніж говорити чоловіку про них.

Можливо, буде краще, якщо Іван не буде знати про двісті тисяч гривень, а вона їх використає тоді коли вони їй будуть дуже потрібні.

Валерій Миколайович переживав, що коли зять дізнається про гроші, то не буде шукати роботу. Подружжя буде жити на них і швидко їх витратить. Тому краще заховати ці гроші поки усе не владнається. Можливо, колись вони будуть їм потрібніші.

Два тижні Олена нічого про гроші не казала, але вийшло так, що дитині потрібно купити теплу куртку і чоботи.

Уже листопад і на дворі холодно, а у Назарчика лише осінній одяг. Жінка знала, що чоловік грошей для сина не буде мати.

Тепер вона не знає, що їй робити: розповісти чоловіку про гроші, чи просити його позичити гроші у родичів для того, щоб купити одяг для дитини. А як ви б вчинили на її місці?

КІНЕЦЬ.