Колись я зустрічалась з молодим чоловіком. Він був добрим, гарним і розумним. Я була закохана у нього безтями. Через чотири місяці після знайомства я переїхала жити до нього, а потім ми одружилися.

Я мріяла про дітей, але Олександр казав, що хоче жити для себе. Але вийшло так, що через деякий час я завагітніла.

Вагітність протікала дуже складно, я декілька місяців пролежала у лікарні на збереженні.

Згодом я народила двійнят: хлопчика і дівчинку. Я була дуже щасливою. Я одразу зателефонувала чоловіку, щоб повідомити радісну новину.

Він сказав, що не очікував, що у нас буде одразу двоє дітей.

Ми домовились, що через два дні він мене забере з пологового будинку.

Минуло два дні і мене виписали. Я вийшла з пологового будинку з двома немовлятами, мене мав забрати додому чоловік, але його не було. Я зателефонувала до нього, але він не брав слухавку.

Тоді я зателефонувала до батьків і вони мені повідомили, що Олександр втік.

Мої батьки сказали, що уже їдуть до мене і заберуть з дітьми додому.

Вони сказали, щоб я не переживала і пообіцяли допомогти виховати онуків.

Моя мати та батько дійсно мені дуже допомагали. Вони сиділи з дітьми, купували їм речі, а коли Ірина і Андрій підросли, то водили їх в дитячий садок, а потім школу.

З того часу минуло багато років і дочка та син встигли закінчити школу, а зараз навчаються в університеті.

Я так і залишилась одна. Я так і не змогла знайти своє щастя.

Можливо, через те, що переслала довіряти чоловікам.

Одного вечора до нас постукали у двері. Коли ми відчинили, то побачили Олександра. Він попросив пустити його у квартиру, сказав, що хоче поговорити.

Ми були дуже здивовані, але вирішили вислухати його. Він почав виправдовуватись, сказав, що злякався відповідальності.

Він не був готовий виховувати двох дітей, а зараз він хоче зі сином та дочкою спілкуватись.

Я була не проти їхнього спілкування, але колишній чоловік почав просити у мене гроші і я зрозуміла чому він до нас прийшов. Виявилось, що його звільнили з роботи і він немає де жити.

Почувши це я вигнала його з квартири і сказала, щоб він більше не приходив до нас.

Олександр був сердитим, а через декілька днів подав в суд та вимагав аліментів.

Суд він програв.

Пам’ятаю, що діти мені сказали, що краще вони б ніколи не бачились з батьком, бо тоді б не знали, якою поганою людиною він є.

З того часу Олександр більше до нас не приходив. А як ви думаєте я правильно вчинила коли прогнала чоловіка?

КІНЕЦЬ.