В Антоніни було призначено побачення з Віктором, коли той зателефонував у двері жінки. Вона відчинила двері і застигла – за спиною Віктора стояв її поkійний чоловік

Антоніна овдовіла у 26 років із п’ятирічною дочкою, рано втра тивши чоловіка. У фінансовому відношенні їм було не так складно, оскільки Антоніна мала деякі заощадження, а також гарну роботу. Щоб забути весь ж ах свого життя, Антоніна почала багато працювати, і після виходу на пенсію начальника відділу їй запропонували вищу посаду.

Антоніні було важко морально, але відповідальність за дочку та прагнення подарувати їй найкраще життя допомогли їй пережити це. Після майже чотирьох років самотності Антоніна почала потроху радіти життю. Якоїсь миті вона помітила, що чоловіки звертають на неї увагу.

Остаточно вона дозволила собі піти побачення, коли дочці виповнилося дев’ять років. Віктор, який був молодший за неї на п’ять років, працював з нею постачальником і працював під її безпосереднім керівництвом у відділі продажів.

Під час їхнього першого побачення Антоніна відчинила двері і побачила Віктора, що стояв біля дверей, за плечем якого стояв покійний чоловік жінки і несхвально хитав головою.

Антоніна була здивована, і в неї запаморочилася голова . Віктор помітив її занепокоєння і запитав, чи з нею все гаразд. Вона швидко взяла себе в руки та запропонувала Віктору почекати її зовні та викликати таксі.

Потім вона кинула принесений Віктором на стіл букет із 7 дешевих гвоздик і вирішила трохи повеселитися. У ресторані Антоніна замовила дороге шампанське, і настрій Віктора відразу зіпсувався. Віктор усе записував на серветку, мабуть, підраховуючи збитки. Терпіння Антоніни вистачило на годину, після чого вона виба чилася та пішла додому.

Їй було і смішно, і сумно одночасно, але вона відчула полегшення, коли побачила свого поkійного чоловіка на сходовому майданчику. Саме він підказав дружині, що Віктор – не найкращий варіант для неї. Коли Антоніна переходила вулицю, її зупинив високий гарний чоловік на ім’я Сергій.

Він врятував її від попадання під маршрутку, і Антоніна зрозуміла, що її врятував покійний чоловік руками іншого чоловіка. Вони погуляли дві години та чудово провели час. Наприкінці вечора Сергій запропонував сплатити таксі та попросив номер телефону Антоніни.

Тієї ночі Антонині наснився її покійний чоловік, і вона побачила, як він вказує на її нового знайомого, Сергія, посміхаючись. Антоніна прокинулася, почуваючись щасливою, і знала, що довго не буде сама. Вона прошепотіла : — Дякую, мій дбайливий, дорогий і коханий чоловік.

КІНЕЦЬ.