Так вже склалося, що лише нещодавно я дізналася, що мій чоловік свого часу брав чималі гроші в кредит.

І він майже цілих три роки віддавав той кредит мовчки, навіть слова мені не сказав, нічого я не знала про це.

Я навіть й не здогадувалася нічого про це.

Ну як можна було мені цього не сказати?

Ми ж сім’я одна з ним, здавалося б ніколи не тримали секретів один від одного за всі ці роки спільного сімейного життя.

У нас з Андрієм двоє діток, два синочки 2 і 5 років.

Я не працюю на сьогоднішній день, зараз сиджу вдома, в декреті з дитиною, і декрет мій ще закінчиться не скоро, можна так сказати.

Гроші нам зараз вже ну дуже потрібні, адже ціни високі на все, я могла б піти на роботу і гроші заробляла б для сім’ї.

Але ми з Андрієм вирішили, що діти зараз для нас важливіші і я маю краще більше часу приділяти їм.

Все найнеобхідніше для життя у нас зараз є, а подорожі, ресторани та різні розваги ми дозволимо собі пізніше.

Коли буде така можливість, як діти підростуть і трішки стане легше.

Ну не завжди ж діти будуть маленькими наші.

Я якраз просто вирішила прибрати в нашій квартирі перед Великоднем, випадково, знайшла папку з якимись документами.

Вони були дивні, я їх ніколи не бачила у своєму домі.

А в них йшлося про те, що мій Андрій всі ці три роки тому брав кредит – на величезну, як для нашої сім’ї, суму.

Я дуже здивувалася побаченому, адже я сама про цей кредит нічого зовсім не знала.

Судячи з документів, в даний час кредит вже виплачений, причому, останню суму Андрій вніс зовсім недавно, десь декілька місяців тому.

Коли я йому сказала, що про все знаю, чоловік сказав, щоб я не хвилювалася, він все виплатив вже сам.

А гроші, про що вже я від нього дізналася, він брав власній мамі.

Вона якраз тоді занедужала, їй потрібна була велика сума грошей, і вона сама у нього їх дуже просила сама.

Андрій виправдовувався, що просто не хотів мені говорити, щоб я не хвилювалася, що в нас не вистачить грошей, адже я не люблю брати кредитів і ніколи б не погодилася на це і мій чоловік це чудово знає.

А так вже все добре, він борг віддав і тепер ми з ним нікому нічого не винні.

Чоловік заспокоював мене, мовляв, якби він мені сказав, то я б лише хвилювалася, але він би мамі не відмовив би ніколи, адже це їй на лікарню потрібно було.

Я образилася на свого чоловіка, зрозуміло.

І досі не можу збагнути, як можна було так вчинити, не порадившись зі мною.

Хоча він платив все сам зі своєї зарплати, як він вважає, але ж це наші спільні гроші, це наш сімейний бюджет.

Я на дітях економила, щоб він виплачував кредит?

А свекри мої, батьки Андрія, знали всі ці три роки, що він за них гроші віддає, і нічого мені не сказали, та й самі, як я зрозуміла зі слів чоловіка, жодної гривні не дали, щоб виплатити борг.

Тепер я живу у постійних роздумах, хвилююся, а раптом чоловік мій знову кредит якийсь взяв, бо його мама про це попросила.

Що мені робити і як далі бути?

Я вже не вірю словам Андрія, постійно чогось чекаю від нього.

Свекри теж вчинили не порядно, хоч би трохи грошей дали, адже син брав той кредит для матері.

Невже це нормально, коли дитина взяла для тебе таку велику суму в кредит, а ти ні копійки не дала, щоб за стільки років допомогти повернути той борг?

КІНЕЦЬ.