Ліна жила з мамою, тож її не особливо обходили домашні турботи.
Бувало, мама просила доньку про допомогу, Ліна все виконувала. Проте вчитись чомусь дівчина не виявляла навіть найменшого бажання.

– Доню, нелегко тобі буде з чоловіком жити. Ти ж навіть яєчню не посмажиш! – не вгавала мати.

На що Ліна лише сміялася.

– Мамо, які чоловіки? Я ще хочу насолодитися життям.

Дівчина так думала, допоки не зустріла його.

Через рік Ліна вийшла заміж за Андрія.

Він був доброю людиною та із захопленням дивився на свою дружину. Їв все, що вона приготувала, не зважаючи на вигляд та смак. Носив не попрасовані речі та мовчав.

Ліна й сама розуміла, що господиня вона нікудишня, тож дівчина старалася чомусь вчитись.

Вона передивилась чимало відео в Інтернеті, як смачно готувати. Навіть пройшла кулінарні курси. Отримавши знання, Ліна вирішила застосувати їх на практиці.

Раніше вона ніколи не виявляла особливого бажання виконувати хатні справи та готувати. Та тепер дівчина все частіше стояла на кухні та пробувала щось нове. І найцікавіше – у неї добре виходило. Пізніше Ліна взялася за прибирання. З ранку й до вечора дівчина бігала з ганчіркою та прибирала. Увесь одяг, котрий вона випрала, Ліна не відкладала на пізніше, а одразу прасувала.

А ще вона вчилася в університеті та працювала у приватній школі.

Через пів року дівчина перевелася на заочне навчання та кинула роботу, бо зі всім не встигала справлятися.

Ліна думала, буде легше, але помилилася.

У неї зменшилося коло друзів. Єдиним, з ким вона спілкувалась, був чоловік. Вона сиділа вдома та чекала його.

Але Андрій не спішив додому.

То на роботі нарада, то з друзями в кафе сидить. Він і не думав, як в той час його дружина.

Думка про те, що Андрій проводить свій вільний час не з нею, не давала дівчині спокою.

Ліна думала, що вона робить щось неправильно, тож почала ще старанніше виконувати хатні справи.

Вона робила для чоловіка все. Та потім з її сторони почалися докори, нібито Андрій зовсім не приділяє їй часу. Врешті-решт чоловік не витримав та поїхав у Київ на роботу.

Перший тиждень без Андрія Ліна не знала, куди себе подіти. Квартира без чоловіка зовсім опустіла. Жінка намагалася постійно чимось займатися: читала, дивилася фільми, прибирала.

Розмови з чоловіком по телефону були короткими та сухими.

У Ліни з’явилося відчуття, що вони ще більше віддалилися одне від одного.

Жінка плакала, ходила понура, не хотіла ні з ким розмовляти чи бачитись.

Одного дня в її голові промайнула ідея.

Вона вирішила продавати одяг в Інтернеті. Ця ідея просто окрилила жінку. Вона вже знала, яким буде оформлення сторінки.

Ліна захотіла поділитися своєю ідеєю з чоловіком. Вона так захоплено про це розповідала… Вони, як і колись, спілкувалися невимушено. Ніби між ними й не було непорозумінь.

Наступного дня Ліна знову розповідала Андрію про свою ідею. Вона багато описувала. Чоловік уважно її слухав, а потім мовив:

– Я за тебе дуже радий!

Нарешті у тебе є ще якесь заняття, окрім побутових справ.

А я вже переживав, що ти увесь свій час приділяєш тому, щоб мені догодити.

Ліна раптом зрозуміла, яку велику помилку вона допустила.

Заради чоловіка відмовилась від власних захоплень та бажань.

Вона хотіла стати для Андрія, зовсім не тою, яку він покохав. Адже він любить її не за вареники чи борщі. Хіба варто було перетворювати себе в домогосподарку?

І тільки, коли Ліна знайшла заняття до душі, вона змінилася. Стала радісною та енергійною. Андрій одразу це відчув. Тепер кожна їхня розмова була наповнена теплом та любов’ю. Чоловік вже чекає, коли знову зможе повернутися додому.

Жінки, не губіть себе в чоловіках.

Бути хорошою жінкою потрібно. Але в першу чергу треба поважати себе, тоді і чоловік, і діти будуть щасливі.

На щастя, Ліна вчасно це зрозуміла.

КІНЕЦЬ.