У стосунках ми вже щасливі півтора роки. Все гаразд, живемо разом у великому місті в квартирі мого хлопця, яку подарували йому батьки. Обидва працюємо, намагаємося досягти своїх цілей та створити щасливу родину. Ми з маленьких міст, розташованих поряд одне з одним.

Ну і, звичайно, рік тому настав момент, і мій хлопець познайомив мене зі своїми батьками. Все було чудово, ми їздили до них у гості, у них у селі величезний будинок, велика родина, два брати з дружинами та дітьми.

Все було добре до моменту, коли ми відпочивали всією сім’єю, було дуже багато людей, мій хлопець, якому вже 30 років захотів забити кальян (батько не схвалює цього захоплення, але сам любить випити).

І ми диміли, батька хлопця почало це дратувати, він наговорив нам стільки гидот при всіх (хоча мій хлопець — його улюблений син), мало не вигнав нас, його заспокоїли і забрали випивку. У результаті він почав їздити по сусідству в моє місто, де я народилася, і збирати про мене всі чутки.

Чого він тільки не вигадував, правди там мало. Після чого сказав, щоб моєї ноги там у них не було, що занепала людина з поганої родини, хоча в мене звичайна сім’я, та батьки розлучилися, але це не його справа, йому зі мною не жити.

Мій хлопець пішов проти всіх, сказав, що йому все одно на думку батька і розлучитися він зі мною не готовий, хоча його мати не проти нас, але вплинути на батька вона не в змозі, вона сама каже, що все життя він такий, якщо упреться, то це марно, він правий і все.

У результаті пів року мій хлопець не їздив до батьків, а вони добрі люди, багато чого дали своїм синам, я розумію, що батько хоче найкращого для свого сина. Але мені тяжко.

Пів року тому вони примирилися, але їздить він один туди, і вічно налаштовують його проти мене, я не знаю, як бути далі. У них постійний відпочинок там, усі дружини, діти, батьки, а я як не зрозуміло хто. Впевнена, що з часом нічого не зміниться, батько дуже  вперта людина. Як бути я не знаю.

КІНЕЦЬ.