Я вже писала тут свою історію про брата чоловіка, котрий постійно приходить у гості. Тоді я чітко дала зрозуміти братові чоловіка, що вважаю його візити занадто частими, а поведінка неприпустимою. Потім поговорила із чоловіком, м’яко. Він поставився спокійно.

Пройшло 3 тижні в тиші та спокої. Я вже зраділа, як раптом. У неділю, 8 годині ранку, дзвінок чоловікові на телефон (йому часто дзвонять рано по роботі, я перекинулася на інший бік, продовжуючи спати), як чоловік мене будить зі словами: «брат у гості прийшов, піду, двері відчиню»!

Нагадаю, неділя, 8 ранку! Сон як рукою зняло. У спальні за зачиненими дверима сказала чоловікові все, що думаю про візити його брата. Одяглася, вийшла, брат розповідає, що він у відпустці на 2 тижні (я мало не впала). Зробила братові зауваження, що приходити так рано непристойно. Відповідь: «я випадково повз проходив і вирішив заглянути».

Заглянути та залишитися на весь день із ночівлею! Готую сніданок, тепер уже на трьох. Чоловік запитує у брата, чому він не вдома у матері, на що отримує геніальну відповідь: «я там побув два дні, вона з мене грошей на продукти дві тисячі  взяла і каже, ще треба. Я й пішов. Не стрималася, питаю: «а у нас тут що, безкоштовна їдальня для незаможних?». Він посміявся і промовчав.

Кажу чоловікові віч-на-віч: «ми ж планували сьогодні виспатися, потім провести пів дня в ліжку і піти на пару годин у парк із собакою погуляти». Перші 2 пункти вже відпадають, пішли гуляти із собакою.

Чоловік питає брата, підемо з нами до парку, погуляємо. Той відповідає: ви йдіть, я вас вдома почекаю (в гості прийшов до нас, ага). Я закипаю потихеньку, збираємось із чоловіком гуляти.

Відчиняю двері в зал і бачу, що брат сидить за нашим ноутбуком, і дивиться фільми для дорослих. Я дуже розлютилася! У грубій формі прогнала «гостя», той із високо піднятою головою та фразою «а що тут такого» пішов із ображеним виглядом.

У результаті ще й із чоловіком посварилася, він захищає брата, кричить, його ніхто не любить, йому потрібна підтримка, а ти його образила. Я, чесно кажучи, у шоці. Скажіть, будь ласка, своє бачення, може, я справді винна?

КІНЕЦЬ.