Наш із чоловіком єдиний син рік тому одружився. Не можу сказати, що я була в захваті від його обраниці. Мені одразу здалося, що вона не командний гравець. Думає лише про себе та й до сім’ї ще не готова.

І невістка, і син працювали у хороших компаніях, пристойно заробляли. Та тільки якщо мій син майже всі свої гроші витрачав на сім’ю, то невістка вкладала все, що заробила в себе. Дорогий одяг, косметика, ресторани. Хоч би раз купила щось для дому!

Я якось натякнула синові, що у них дивний розподіл сімейного бюджету. Ну якби невістка була вагітна або сиділа в декреті, я ще зрозуміла б. Але зараз вони поки обидвоє молоді і працьовиті, чому він робить все для сім’ї, а вона – для свого задоволення?

Син відповів, що нічого в цьому  поганого не бачить. Йому навіть подобається заробляти на благо сім’ї. А дружина нехай буде гарна. Ну ось, у шлюбі лише рік, а вже встигла зробити з мого сина підкаблучника!

Якось вони запросили мене до них додому повечеряти. Я прийшла, але син затримувався на роботі, тому ми з невісткою опинилися вдвох. Вона приготувала мені каву, а сама щось вивчала у своєму телефоні.

Я поцікавилася, що там у неї такого цікавого. Невістка відповіла, що обирає собі в інтернет-магазині нове пальто.

– Слухай, а в мене ж є чудове пальто, твого розміру якраз! Я його собі років п’ять тому купувала, одягла всього кілька разів, бо поправиласьла. Висить без діла. Давай я тобі його віддам? І гроші заощадиш, – запропонувала я.

Невістка подякувала за пропозицію, але заявила, що вже обрала пальто. Саме про таке завжди мріяла. А ще додала, що моє мені ще якось обов’язково знадобиться.

Я не могла не скористатися нагодою і дати їй зрозуміти, що мене не влаштовує стан речей у сім’ї мого сина. Натякнула невістці, що мій син працює на роботі, щоб забезпечувати їхній сімейний побут. А вона жодного разу не вклалася в сімʼю, тільки й думає, що про свої шмотки.

– Наталя Василівна, ми відразу з Сашком про все домовилися. Мої гроші – це мої гроші, я ними розпоряджаюсь, як хочу. А Сашкові гроші – наші. Не дарма він голова сім’ї, – впевнено відповіла мені вона.

Закінчити розмову ми не встигли, бо повернувся з роботи син. Пізніше я йому розповіла про наш із невісткою діалог. Він нічого особливого мені не відповів, але було видно, що задумався.

Коли ми зустрілися із сином за тиждень, він поспішив поділитися зі мною новиною. Виявляється, невістка мала однокімнатну квартиру, яка стояла після ремонту, і ніхто нею не користувався. Житло їй купили її батьки, як тільки вона закінчила навчання. Я, до речі, навіть і не знала про цю її власність.

Так ось, син із дружиною поговорили та вирішили здавати цю квартиру орендарям. Ну а всі отримані кошти вкладати в спільні потреби їхньої сімʼї. Таким чином, невістка буде хоч і не безпосередньо, але опосередковано братиме участь у сімейних витратах. Я поцікавилася у сина, хто це запропонував. Він відповів, що вони багато розмовляли і разом дійшли такого рішення.

Ну що ж, не найгірший результат, як мені здалося. Не хотілося пхати носа не в свою справу, але довелося. І я рада, що вони взяли до уваги мої слова і хоч трохи змінили підхід до сімейного бюджету.

КІНЕЦЬ.