– Доню, навіщо тобі наречений без житла та машини? Може все-таки добре подумаєш. Та й невідомо, хто його батьки

Таточку, ми з Василем збираємося одружитися.

– Ну, з Василем, так з Василем. А де ви плануєте жити?

– У нас…

– Ага. Виходить, він не має власного житла.

– Ну, у нас вистачить місця для всіх.

– Справді, в нас три кімнати, і ти хочеш одну з них віддати Василю. Він має автомобіль?

– Автомобіль? Ні, не має.

– А, ясно! Ні житла, ні машини. Для чого тобі такий, як він, без квартири та машини? На чому він тебе возитиме? Ти ж любиш кататись на авто.

Може, добре подумаєш та передумаєш, чи виходити за цього Василя?

– Ні, тату, Василь хороший хлопець.

– У тебе всі хлопці хороші. Що в ньому такого особливого?

– Він мене гойдає на гойдалці.

– Христино, в нашої доньки є наречений Василь, і він гойдає її на гойдалці. Вони планують жити удвох. Я ще не встиг розпитати про його батьків, і, швидше за все, Ілона навіть не знає, хто його батьки.

Христина вийшла з кухні та зняла з себе фартух.

– Як? Вже Василь? Ще недавно був Остап. Швидко ти міняєш наречених.

– Я з Остапом посварилася. Він не дозволив мені гойдатися на гойдалці.

– Ясно, ось в чому причина непорозуміння, – серйозно звернувся батько до доньки, яка нещодавно перейшла в старшу групу дитячого садочка.

Мама кинула на Ілону свій радісний погляд.

– А й справді, донечко. Нащо тобі такий скупий наречений? Василь кращий.

Ілона відчула розуміння з боку батьків та дуже цьому зраділа.

– Ура! Василь буде жити з нами!

– Спершу познайомимось з його батьками, – запропонував батько.

Ірина замислилася.

– Ну, моя люба наречена, вже пізно. Ходімо спати. Завтра в садочок, – покликала її мама.

– Ні, я не хочу.

– Але мусиш, інакше завтра будеш невиспаною, і не сподобаєшся Василеві.

Ілона слухняно пішла до своєї кімнати.

Її батьки тільки перезирнулися.

– Як мило, – посміхнулася Христина, – поки вона маленька, її проблеми такі дріб’язкові. Ніяких клопотів. Безтурботний час!

Чоловік лише хихикнув.

– Треба завтра з Василем познайомитися. Адже це він гойдає нашу доньку на гойдалці.

Вони зазирнули до дитячої кімнати. Ілона лежала у своєму ліжечку і чекала, коли батьки поцілують її на ніч.

Золотий період життя, який в такому юному віці не особливо цінуєш…

КІНЕЦЬ.