Я після декрету вийшла на роботу, працювала я на той момент у бухгалтерії за 20 хвилин від міста. Через місяць мені запропонували переведення в тій самій організації на нижчу посаду тільки в моєму місті, але з такою ж зарплатою, я погодилася, щоб бути ближчою до дитини.

У кабінеті з трьох осіб (головний бухгалтер, заступник і я) наче знайшла спільну мову, і пів року нічого не віщувало біди, робота-будинок. І одного разу на звітність ми вийшли у вихідні попрацювати, щоб усе встигнути, на хвилину вийшла в дамську кімнату і, повертаючись, підслухала розмову моїх колег.

Заступник говорила гол. бухгалтеру, що треба змусити мене вийти в неділю і начхати які у мене проблеми, у нас квартальна звітність і все! А до цього була розмова, що по неділях я виходити не можу, бо живу в приватному будинку без газу та води, без чоловіка з мамою та дитиною, у лазню треба натягати води, натопити лазню, потім прання руками та мийка. Коротше не варіант у неділю виходити працювати.

Я пізніше вирішила поговорити з зачинщицею розмови і з’ясувати, чому вона так робить, щоб гол. бухгалтер на мене сердився? На що отримала відповідь, що не бачить сенсу про це говорити, бо вона має рацію, що насамперед потрібно, щоб завершити роботу, а вже потім вирішувати свої особисті проблеми, і як ти митимешся, прати і займатися дитиною нікого не хвилює.

Вона могла б мене зрозуміти, бо сама проживала в однокімнатній квартирі без ремонту, в якій стояв сморід від котячих фекалій, яких вона розводила на продаж. Жила зі співмешканцем, який був молодший за неї на 12 років і часто змінював роботу через те, що не знаходив контакти з колегами і за плітки його звільняли.

Крім цього на ньому висів кредит під великий відсоток у якомусь із банків, який він брав на навчання для дочки нашого заступника та купівлю старої машини. В результаті сума боргу становила близько пів мільйона, у результаті ми посварилися.

Ну, я на той момент думала, що ця наша сварка за кілька днів зникне, але ні. Заступниця на стільки розлютилася через цю розмову, що поставила собі за мету, щоб мене звільнили, і брехала всім в очі не червоніючи, що я не впораюся з роботою, і що всю роботу вона робить за мене.

Тривало це всі два роки. Бо крім її слів доказів не було, та й йти мені не було куди влаштовуватися, тому терпіла. Через два роки головна бухгалтерка пішла на пенсію і на її місце вийшла дівчина, яка була усі ці два роки у декреті, а до декрету була її заступницею.

Життя почало налагоджуватися, два роки ми товаришували з новою гол. бухгалтером, які не реагували на нападки третьої нашої колеги, і ось через два роки просто посипалися нові проблеми.

Дитині поставили діагноз порок серця, треба було шукати гарного лікаря, я від переживань замкнулася в собі, менше почала спілкуватися на роботі з колегою і тут нова напасть. У цей час склочна третя колега донесла гол. бухгалтерці якусь плітку, що нібито я всім розповідаю, що моя гол. бухгалтерка не встигає виконувати вчасно свою роботу.

Та повірила їй і стала мене пригнічувати і завалювати порожньою роботою, почала кожні 15 хвилин контролювати виконала я завдання чи ні. Стався конфлікт підвищених тонах. Зараз я не знаю, як мені бути, тому що мені нікуди йти влаштовуватися, а дитині потрібне харчування та ліки, сиджу на нервовому зриві, відсутність бажання жити, образа за хибне звинувачення.

А начальниця продовжує виставляти мене поганим працівником на радість тій козі. Я намагалася не раз поговорити з нею і з’ясувати, що трапилося? Хто і що сказав? Але вона не відповідала на дзвінки та смс, при особистій розмові відверталася. Розумію, що вічно це не триватиме, але зараз так важко морально.

КІНЕЦЬ.