Через ситуацію в країні я вирішила переїхати з неспокійного міста до мами, в село. Чоловік поїхав нас боронити, а маленькому синові ще немає й чотирьох років.

А у селі свіже повітря, тиша, природа. Та й, зізнатися, по мамі я сильно скучила. Отже, купивши гостинців і зібравши якісь речі, ми сіли в машину і поїхали.

Мама була заздалегідь попереджена, але зустріла вона мене якоюсь трохи заведеною, чи що. Наче хотіла мені щось сказати, але ніяк не могла набратися духу.

Ну а я що, віднесла до хати речі, поклала дитину і сіла за стіл — поділитися з мамою враженнями, розповісти про новини. Не встигла я ложку до рота піднести, як за дверима почувся рев старої, втомленої автівки.

Цей звук мені був добре знайомий, як і водій автомобіля, що був досить змучений життя: дядько Вася. Мамин брат і мій, виходить, рідний дядько. Людина, як би сказати, своїх поглядів на життя.

Повірте, я не перебільшую, я намагаюся бути дипломатичною. Він молодша дитина у родині. Мої бабуся з дідусем любили його без тями, коли моя мама робила всю роботу за двох. Такі тоді були звичаї.

А коли він у шістнадцять років упав з дерева і сильно пошкодив руку, його буквально «підняли до сану» вічно хворого хлопчика, якому завжди треба допомагати.

Загалом, дядько виріс досить норовливим, нахабним і поводився так, ніби всі йому чимось зобов’язані. Особливо, на жаль, цьому впливу піддалася моя мама. І завжди піддавалася. Наче її так запрограмували, чи що.

Зайшовши в будинок, навіть не доклавши зусиль, щоби постукати, він просто як був, взутий, поліз обійматися спершу з мамою, а потім зі мною. Перекинувшись двома словами, дістав звідкись пляшку і поставив її на стіл.

Я, звичайно, можу трохи випити, якщо є привід. Але пити з дядьком я б собі ніколи не дозволила. Адже здоров’я, воно дорожче. Ментальне у тому числі.

Після ситної вечері дядько спробував було встати і піти до «своєї гостьової кімнати», але я витягла його звідти. Адже там уже посопував мій маленький син.

Тож Василеві довелося йти у велику кімнату, що прилягала до коридору. Яка йому різниця, де спати? Він же навіть светр свій не зняв, хоч на вулиці спека.

Як я потім зрозуміла, мій дядько приїжджав до своєї сестри не для того, щоб просто пожити чи допомогти по господарству. Це був для нього як санаторій. Жер він від пуза. Випити йому теж ніхто не заважав.

Його дружина, бідна жінка, напевно, дякувала Богові за таку можливість. Як я їй не заздрю. А, то він ще й друзів собі десь знаходив. Теж, якщо знаєте, зовсім не вихованих джентльменів.

Щоразу, коли я бачила черговий хамський дядьків вчинок, я тут же йому про це говорила. Зупиняла, іноді навіть підвищувала голос. Було видно, як йому це все не подобається, але вдіяти він нічого не міг. Та й не з тих він, хто кидатиметься, тим більше на жінку.

Але побурчати – це інша справа. Шипить собі під ніс, матюкається. А мені до цього інтересу особливо немає. Нехай.

Через тиждень настав час моєму родичу вирушати. Скільки він наїв і скільки відпрацював — навіть порівнювати нема чого. Ледащо і дармоїд, яких світ не бачив. Але, дивлюся, з самого ранку копошитись почав. То в льох сходить, то до гусей. Думаю, може це такий прощальний акорд, щоб я про нього думку під кінець змінила? Ні, любий, я не така дурна.

А потім проходжу повз його драндулет і дивлюся: акуратно складені банки з закрутками! Там все: гриби, ягоди, тушонка, сало. А ось і яйця гусячі, будь ласка! І чимало, півсалону забив! А я пам’ятаю, сама ту малину збирала і з мамою закручувала. Заради того, щоб її цей кнур всю собі забрав?!

Покликала дядька принести води, сказала, треба по господарству. Він трохи похнюпився, але пішов. А за цей час я банки з яйцями понесла назад. В дім. Залишила лише якусь гидоту — та й годі йому. Думаю, а що, хай приїжджає додому, ласує. Чому б і ні? Ось тільки цей жук почув якось мої рухи і прибіг сваритися.

Мама почула нашу сварку і теж давай йому підтакувати. Мовляв, нехай бере. У них там, у місті, продукти погані. А їй самій це все не з’їсти. І пішло-поїхало.

Довелося мені ще пару банок йому віддати, але за тієї умови, що він, не гаючи часу, ось зараз і їде. Так він, загалом, і зробив, прихопивши дорогою чужу курку з собою. Шкода, не знав, що вона взагалі була сусідською. Потрапила птаха під роздачу.

Після нашої серйозної розмови з матір’ю я дізналася, що, на її думку, це вона ще йому винна. Адже він поїхав у місто та відмовився від своєї частини будинку. А міг же претендувати і судитися навіть.

Я, звичайно, сказала, що будинок у селі зараз не вартує великих грошей, а так у нього, вважай, своя дача і працювати не треба. Але мама мене не почула. Вона лишилася при своєму.

Ось так буває. Скільки часу минуло з їхнього дитинства? Дуже багато. А як навчили їхні батьки бути одне одному паном і слугою, так воно й повелося. Мені сумно, що я не можу переконати свою маму. Але це вже просто не в моїх силах.

Наступного разу спробую знайти дядька у місті та поговорити з ним особисто. А треба буде, чоловіка попрошу зателефонувати.

Як думаєте, чи варто лізти у стосунки між братом і сестрою? Мені здається, інакше я не зможу.

Не знаю, чи зможете ви мене зрозуміти, просто уявіть собі картину. Ви з коханою людиною разом дуже давно, із самої юності та навіть трохи раніше. Ви разом багато пройшли, ви

Минулого року мені зрадив чоловік. Він мав стосунки зі співробітницею. Минуло вже кілька місяців, і я дуже хочу пробачити та забути ту історію, але ніяк не виходить. Чоловік усіляко намагається

Я працюю таксистом, познайомилися ми з моєю жінкою Ларисою, коли вона їхала в пологовий, я звернув увагу що вона була сама, допомоги не було ні від кого, я навіть допомагав