Зі своєю дружиною я познайомився, влаштувавшись на нову роботу. Фігуриста брюнетка з величезними зеленими очима,з гордою, неприступною поставою. Будучи на голову нижче за мене, вона примудрялася дивитися на мене зверху вниз. Не знаю, що більше мене розбурхало, чи то її краса, чи думка “Ну це ми ще подивимося, хто кого!”, але я став наполегливо домагатися її.

Згодом, з кожним градусом потепління наших стосунків, я заkохувався в неї дедалі більше. А коли освідчився їй у kоханні і отримав таку саму відповідь, усвідомив, що люблю її остаточно та безповоротно.

Бойова нічия. Після другої, спільної поїздки на заморський курорт ми повернулися з наміром офіційно зареєструвати наші від носини.

Повернувшись, ми вирішили відзначити наші заручини у кафе. Я запросив свого друга Антона, Амалія запросила свою подругу Галину. Подружка заявилася в кафе в міні-спідниці і в маєчки трохи , яка ледве прикриває груди. Мені така вульгарна форма одягу, придатная лише на пляж, не сподобалася.

Але Галина цим не обмежувалася. Варто Амалії відвернутися, як та будувала мені очі. Через місяць після весілля ми придбали житло і вирішили відзначити новосілля. Природно, дружина запросила Галину. Та скористалася моментом, коли ми залишилися одні і зізналася у kоханні до мене.

– Ти мені байдужа. Я люблю Амалію, – спробував остудити її запал я.

– Поживемо – побачимо, – муркотнула вона. Я довго думав, розповісти Амалії про домагання Галини чи ні. Але все ж таки вирішив не приховувати правду.

– Цього не може бути! – не повірила дружина.

– Добре. Давай перевіримо. Запроси її до нас, постав камеру, і на деякий час залиш нас одних, – запропонував я.

Так і вчинили. Камеру поставили у вітальні, спрямованій на крісло, ноутбук на кухні. Запросили Галину. Амалія з Галиною сіли на диван, а я в крісло.

Хвилин за п’ятнадцять, дружина вийшла на кухню. Галина, за кілька секунд перебралася до мене на коліна і почала домагатися. Я мляво чинив опір. А потім розгорнув Галину так, щоб вона побачила Амалію, що увійшла. Німа сцена. Завіса…

КІНЕЦЬ.