Прибиральниця Сіма кожен день старанно прибиралася в офісній будівлі компанії. Її робота була непомітною, але вона завжди виконувала її з повагою та чесністю.

Вона цінувала свою роботу і намагалася зробити робочу обстановку комфортною для всіх співробітників, включаючи їх начальника, Антона Олександрова.

Одного разу, коли Сіма прибирала в кабінеті Антона, вона виявила щось незвичайне під його столом. На свій подив, там була велика сума грошей, складена акуратною стопкою. Миттю її розум заповнився думками про те, що вона могла б зробити з цими грошима.

“Я могла б купити квартиру і більше не жити в тій маленькій кімнаті. Могла б допомогти своїй родині, яка завжди була в скрутному становищі. Могла б почати свій власний бізнес і змінити своє життя назавжди”, – думала Сіма. Однак незабаром вона зупинила свої думки і згадала, що це не її гроші.

Можливо, це якась приватна сума, або, можливо, гроші призначені для компанії. Але, як би там не було, вона знала, що повинна вчинити правильно і чесно. З серцем, що стукає від збудження і сумнівів, Сіма вирішила повідомити про знахідку пану Олександрову.

Коли він повернувся до свого кабінету, Сіма з нервовою посмішкою розповіла йому про побачене. Антон Олександров висловив свою подяку за її чесність і сказав, що ці гроші дійсно призначені для компанії і були втрачені. Через кілька днів Антон запросив Сіму до свого кабінету.

Він подякував їй за її чесність і запропонував їй маленьку але приємну премію за її сумлінну роботу. Але найголовніше, він сказав їй: “Сіма, ти – людина з прекрасним серцем і сильними принципами. Твоя чесність і відданість своїй роботі надихають мене і всю нашу команду. Так тримати!” Сіма була щаслива, що зробила правильний вибір.

Її чесність і порядність принесли їй не тільки повагу начальства, а й задоволення для себе. Вона зрозуміла, що гроші можуть змінити життя, але її власні цінності та принципи – це те, що робить її сильною та унікальною.

З цього дня прибиральниця Сіма продовжувала виконувати свою роботу з такою ж ретельністю та чесністю, і кожного разу, коли вона прибирала кабінет пана Олександрова, вона згадувала день, коли прийняла правильне рішення, яке змінило її життя.

КІНЕЦЬ.