Одній жінці дуже колега на роботі подобалася. Жінка нещодавно влаштувалася на роботу, їй було досить самотньо, незвично. Але була така колега приємна, Антоніна Сергіївна, мила товариська жінка.

Приємні манери, добрий погляд такий. І для кожного знайдеться хвилинка та добре слово! З усіма поговорить, приділить увагу, всі так і тягнуться до Антоніни Сергіївни.

І ця Олена теж потяглася душевно. Дивиться, стоїть у коридорі Антоніна Сергіївна та розмовляє ласкаво з однією співробітницею, з Наталею. Сміється, киває, слухає, вставляє підбадьорливі слова… Так і віє теплом від цієї доброї товариської жінки.

Олена теж підійшла. Вона хотіла запитати дещо, поділитися тривогою щодо проекту, дізнатися про начальника, – та просто поговорити з теплою людиною. Стояла і чекала, коли Антоніна помітить її та приділить увагу.

Помітила! Антоніна Сергіївна тепло розпрощалася з колегою: “Бережи себе, Наталю! Ти така розумниця. Так ми добре поговорили, завжди з радістю з тобою розмовляю. Ти наше сонечко!”. Потім Антоніна взяла Олену під руку і пішла з нею коридором.

Олена вибачилася, мовляв, я, мабуть, завадила вашій розмові? Антоніна Петрівна засміялася мелодійно і каже: “Я вже не знала, як від цієї ослиці позбутися. Прилипла як липучка. Несе марення. Добре, що ти підійшла, Олено! Просто врятувала мене. Що хотіла розповісти, сонечко моє ясне?”

Олена нічого розповідати не стала. Запитала, котра година. А потім швиденько пішла до кабінету та сіла за роботу. Бажання базікати, розповідати та шукати підтримки швидко пройшло. Хоча Антоніна Сергіївна лагідно посміхалася під час зустрічі. І завжди зворушливо питала, як справи?

Нормально справи. Просто треба від лицемірів подалі триматися. І не шукати тепла на роботі. Тоді справи будуть ще кращими. Ви послухайте, що людина говорить про тих, із ким тепло спілкується. І багато чого проясниться…

КІНЕЦЬ.