З моєї мами вийшла зразково-показова теща. У моєму чоловікові, що був, мама душі не чула, завжди його захищала. Але те, що після розлучення, причиною якої стала саме зрада мого чоловіка, вона знову стане на його бік, було несподівано.

Все своє життя мама мріяла про сина, але народила мене та сестру. Зате ми були вільні вибирати собі захоплення, не обмежуючись суто жіночим набором – танці, бісероплетіння тощо. Це один із нечисленних плюсів.

А ще у нашій родині майже не звучала фраза “ну ти ж дівчинка”. Зрозумівши, що сина їй уже не дочекатися, мама зі страшною силою почала мріяти, що ми з сестрою вийдемо заміж і народимо синів. Сестра поки що маму не порадувала, а от я вже народила сина, в якому мама душі не чує.

До мого чоловіка у мами теж було найтрепетніше ставлення. Стандартних тещиних пред’яв до зятя за нею не було. Навпаки, вона за будь-якого спірного моменту вставала на бік зятя.

Деколи було зовсім незрозуміло, чия вона мама. Її поведінка більше була схожа на звички свекрухи. Отже можна сказати, що мені “пощастило” – у мене було дві свекрухи, які з піною біля рота готові були відстоювати інтереси чоловіка.

Мій шлюб тривав чотири з половиною роки. Всяке було – і хорошого вистачало, і поганого. Але останнім камінчиком на терези поганого стала зрада, яку мій чоловік навіть не особливо намагався приховати.

На цьому чаша мого терпіння переповнилася. Повертатися, окрім будинку мами, мені не було куди. Туди я й прийшла із сином. Мама дуже здивувалася такому пізньому візиту. Я розповіла їй, що трапилося, і додала, що не бачу подальшого життя із цим чоловіком.

Для мене зрада – це зрада. Таке відчуття, що об тебе просто витерли ноги. Найбільше дивувало, що чоловік навіть не вважав за потрібне спробувати якось виправдатися, вибачитися. Він не зробив нічого. Поки я збирала речі, він грав у телефоні.

Мама мене вислухала, а потім сказала, що я говорю дурниці.

– У житті всяке буває, всяке трапляється. У нас із твоїм батьком теж було різне. Так, і на зраді я його ловила. Але це не привід руйнувати сім’ю. Ну сходив мужик ліворуч, та ж все одно до тебе повернувся, – міркувала мама.

– Все життя мріяла бути запасним аеродромом, – посміхнулася я.

– А ти не передражнюй, а краще послухай, що тобі розумна доросла людина каже! Ну спіткнувся мужик, з ким не буває.

– Мам, та він навіть не вибачився, ніяк не постарався виправдатися!

– А тобі треба, щоб він у тебе в ногах валявся? Теж мені, цариця! Корону зніми! Загалом, прийде миритися, ти голову вмикай і думай про майбутнє. У тебе син росте, як він без батька буде?

Я відповіла, що краще ростити сина без батька, ніж із батьком-зрадником. Мама ще раз порадила мені не пороти гарячку і ми розійшлися спати.

Ні наступного дня, ні за два дні чоловік так і не прийшов миритися. Навіть не зателефонував. Тільки написав, чи я не надумала перестати істерити. Тобто, на його думку, я істерику на рівному місці влаштувала, а приводу не було ніякого!

Тут однозначно розлучення. Про це я йому написала. Тільки тоді він вирішив зателефонувати і те, тільки для того, щоб попередити, що сина він зі мною не залишить.

– Я буду судитися до останнього, але сина з такою істеричкою не залишу, – прогарчав чоловік і кинув слухавку.

Мене трусило, я розповіла мамі про розмову. Найменше я очікувала почути, що вона підтримує рішення чоловіка.

– Хлопчику потрібний батько, чоловіче виховання. До того ж, що ти зможеш дати дитині? У зятя своя квартира, добрий заробіток, а ти тільки з декрету видерлася, жити прийшла до мене. Що дивишся так? Я думаю про те, як буде краще дитині.

Мама додала, що на суді підтримуватиме зятя, щоб місце проживання дитини визначили з батьком. Такого удару в спину я не очікувала. Так, знала, що в зяті вона душі не чує, як і у онуці, але це вже перебір.

Я зараз живу у сестри в її орендованій квартирі. Розлучення вже пройшло, чекаємо на суд по дитині. Мама від своєї позиції не відступається, колишній чоловік також. Але я від свого не відступлюся.

КІНЕЦЬ.