Мені 36 років. У 28 років (2014 рік) з’явилася дитина, без чоловіка, як кажуть собі. Жила завжди з батьками, мама допомагала з малюком, хоч спочатку запропонувала позбавитися від дитини. З того часу, коли дізналася, що я чекаю дитину, не мала стосунків із чоловіками до 2021 року, бо не хотіла.

Хочу сказати, що з мамою стосунки завжди були теплі, дружні. Вона в мене любить чистоту й гарна господиня, я, за її словами, господиня і мати погана. За її словами, ми з татом і братом можемо насмітити посеред квартири, ходити і переступати (образно), і коли її не стане, ми житимемо в бруді.

Коли дитина підросла, я могла виходити з подружками в кафе або на дискотеку (виходила зазвичай раз чи два на місяць близько 9 вечора, коли дитина була викопана та нагодована). Але ходила завжди зі скандалом.

Лаялися на ґрунті того, що нібито мені начхати на дитину, я її покинула. Так і мешкали. Я ні готувати, не прибирати, ні виховувати не вмію, за словами мами.

Завжди намагалася не загострювати на цьому увагу, казала, що ти ось така, а я інша. У квітні 2020 року у мене почалися стосунки з чоловіком, якого близько року вже знала.

Від нього пішла дружина з маленькими дітками, завжди намагалася його підтримати, казала, щоби частіше їздив до них, допомагав. Говорила, що помиряться, треба тільки частіше до них їздити.

Оскільки вона живе в іншому місті, намагався мало не щотижня їздити туди. За рік ось такої дружньої підтримки (бачилися ми до речі не часто, разів 10) одного разу зустрілися навесні і вже не розлучалися.

Моя дитина його сприйняла добре і він до дитини ставиться добре. Бо чоловік приїжджий (він із Одеси) у Києві винаймав завжди квартиру.

Ми часто з дитиною були в нього, мама почала говорити: «навіщо віддавати такі гроші, коли є де жити, переїжджайте до нас». Ми подумали і вирішили послухати пораду (на той час я вже чекала дитину).

У середині серпня стався зрив, а переїхали до батьків у вересні. У листопаді подали заяву до загсу. І тут розпочалося.

Моїй мамі все було не так. І що двері в кімнату закриваємо і в холодильнику їй мало місця і таке інше. Ну, а коли ми поставили замок на внутрішні двері кімнати, у неї взагалі дах знесло. Замок не від неї, а щоб дитина не забігла у непотрібний момент.

Дитина спала в іншій кімнаті, але частіше з моєю мамою. Загалом почався жах. Вона і на весілля не хотіла йти, але поговоривши з сестрою, її перемкнуло у зворотний бік, і вона почала готуватися до весілля.

Січень та лютий прожили відносно спокійно. Хоча були розмови, що, мовляв, і наплачешся ти з ним і ти що не бачиш, що він вами командує і дітей чоловіка згадувала, казала, чому дружина від нього пішла, від нормальних не йдуть і що його діти э (чоловік завжди відсилав гроші ).

І ось у квітні (я зізналася мамі, що знову в положенні) у неї знову зносить голову і те, що було до заміжжя, помножилося в рази. Це і розділ холодильника, і вічні закиди з плитою, що зайняла сковорідку і епогей.

Прийшовши одного разу з роботи, вона почала мене смикати з приводу — «каструлю прибери», «сковорідку помий», «навіщо цю взяла, зіпсуєш». (До речі я тоді готувала вечерю) і суп їй смердить, і підлогу помий біля плити і коли ви квартиру вже зніміть, щоб мої очі вас не бачили.

Тут мій чоловік не витримав, приходить на кухню і каже: «навіщо ви її смикаєте, хочете, щоб у неї знову зрив стався». Це все було звичайно на трохи підвищених тонах, але не трагічно.

Мій брат теж був у цей час на кухні, зауважив чоловікові: «Не розмовляй з моєю матір’ю в такому тоні». Чоловік йому відповів, що нормально з нею говорить, і це не його справа. На що мій брат підскочив і врізав головою в ніс моєму чоловікові. Почалася бійка.

Прибіг тато, і ні, щоб рознімати їх, почав також на чоловіка стрибати. Після цього протягом 2-х днів ми знайшли та винайняли квартиру.

Коли виїжджали, був взагалі жах. Такого вислухала: «ти мені тут що, плодитися зібралася, і скажи спасибі, що тобі трапився хоч якийсь чоловік» (знаючи, що стосунків ніяких у мене довгий час ніяких не було)

Прикро мені досі, здається, що це сталося не зі мною. Зараз вона дзвонить дитині та просить прийти в гості. Чоловік страшенно злиться, вважає дитину мало не зрадником.

Захищаю малого, кажу, він щось лаявся з нею і він дитина і може нудьгувати за бабусею. Оскільки я не вивезла шафу та ліжко, мені передала татом, що приведеш дитину, отримаєш поличку від шафи, і ще замки в квартирі вона змінила того ж дня.

Ось така історія сумбурна і не дуже складана, за це перепрошую і звісно прошу ваші думки поради мені в допомогу. Як жити із цим далі?

КІНЕЦЬ.