Сталася тут неприємна ситуація на Дні Народженні мами. Мама-то, власне, цю ситуацію і створила, заявивши перед усіма, що на день народження пристойні люди приходять із подарунком. А я прийшла тільки з квітами, бо вважала, що свій подарунок мамі вже зробила трохи раніше, зробивши гарний ремонт у всій її квартирі.

Відносини у нас із мамою непрості з самого дитинства. Попереду мене завжди була моя старша і дуже успішна сестра, яка завжди була кращою, розумнішою, добрішою, співчутливішою і результативнішою. Я все життя рвала **** на британський прапор, щоб довести мамі, що теж чогось варта.

Робити це було непросто, бо на будь-яке моє досягнення мати знаходила якийсь аргумент. Я виграла олімпіаду з англійської? Проте сестра закінчила чверть без трійок, а не те, що ти. Я сама вступила до університету на бюджет? Натомість сестра вже підробляє, а не сидить на шиї у матері. Я влаштувалась на хорошу роботу? Натомість сестра вийшла заміж, адже головне призначення жінки – сім’я.

Ну а коли я купила собі квартиру, сестра народила дитину, чим перекрила всі мої звершення років на п’ять вперед. Я зрозуміла, що перегони можна закінчувати, мені нічого не світить. Точніше, зрозуміла я це набагато раніше, але вдіяти нічого з собою не могла.

Так хотілося побачити в маминих очах схвалення, а не зневажливий “угу” з подальшою розповіддю про те, яка молодець моя сестра.

Сама мама пояснювала, що любить нас однаково, а сестру мені в приклад ставить завжди для того, щоб я не опускала руки й завжди бачила орієнтир до якого варто прагнути. Психолог із мами не вийшов. Своїми діями вона досягла зовсім іншого результату – я терпіти не можу свою зарозумілу сестру, яка з дитинства звикла задирати ніс. А як же, вона ж кохана дочка.

Я працюю, але останні два роки із зарплатою було не так добре, як раніше. Був період, коли я залишилася без грошей. Це мене так налякало, що я почала відкладати майже половину зарплати, утискаючись у витратах. Дуже страшно було знову залишитись без грошей, хоча ситуація давно вже виправилася і тепер не така критична.

Мамі я намагаюся допомагати регулярно. Вона на пенсії, тож дохід у неї маленький. Не можу сказати, що я прямо її утримую, але комуналку оплачую я. Іноді привожу пакети із продуктами. А нещодавно зробила мамі ремонт у квартирі, спустивши на це все свої заощадження.

Ремонту в будинку мами не було давно. Вона якось раніше не звертала на це увагу, а тут пів року постійно скаржилася, що шпалери відвалюються, лінолеум протерся, а плитка вже потребує заміни. На ремонт в неї грошей немає, сестра теж не допомагає, бо в черговому декреті. Залишилася лише я.

Я знайшла бригаду, з’ясувала вартість, дістала всі свої заощадження, навіть дещо взяла в кредит і зробила у маминій квартирі гарний ремонт. Мамі все сподобалося, а це головне. Вона знала, що я заробляю не так багато, але питання ціни ми не порушували.

Приблизно за два тижні після закінчення ремонту у мами був день народження. Я одразу попередила її, що в мене зараз фінансові труднощі, але мама сказала, що це не важливо. Я купила букет і прийшла.

Виявилось, що я неправильно маму зрозуміла.

– А що, ти взагалі жодного подарунка не купила? Взагалі-то на день народження без подарунка не приходять, але гаразд, проходь, сідай, – сказала мені мама при всіх гостях.

Якби я не була в такому шоку від її слів, то розвернулася б і пішла. Але мозок переварював її слова, а тіло рухалося автопілотом.

Коли я прийшла до тями, вставати і йти було вже якось безглуздо. Я вибрала момент, коли мама вийшла на кухню, і вислизнула за нею.

– Ти ж знала, що в мене немає грошей, я все витратила на твій ремонт.

– І що це привід приходити до матері на день народження з порожніми руками? – холодно поцікавилася мама. – У твоєї сестри зараз взагалі дитина на руках, вона на другу чекає, але подарунок мені все одно подарувала.

У мене мало не зірвалося з мови, що ремонт взагалі теж непоганий такий подарунок, але осіклася. Сестра ж вивернулася у своєму становищі щось подарувати.

Пішла я від мами з чітким розумінням, що я гроблю своє життя не на те. Там бездонна криниця, яку я навіщось намагаюся наповнити. Тепер гроші я витрачатиму не на маму, а на психолога. З цією хворою залежністю треба щось робити.

КІНЕЦЬ.