Цілих 15 років Анатолій та Надя насолоджувалися блаженством спільного життя. Їхні дні були сповнені радістю, щастям та взаєморозумінням.

Проте все змінилося в одну мить. Якось увечері, коли вони затишно влаштувалися біля каміна з чашками гарячого чаю, до їхнього будинку під’їхав автомобіль.

З нього вийшла жінка середнього віку з хлопчиком років десяти , постукала і зайшла.

– Анатолій? – спитала вона, дивлячись на нього з надією в очах. Анатолій здригнувся, дізнавшись у ній Олену – свою колишню дівчину.

– Олена? Що ти тут робиш? – ледь сказав він.

– Це твій син, Анатолію. Йому потрібна твоя допомога, – сказала вона,

вказуючи на хлопчика. Надя, вражена новинами, намагалася зрозуміти, що відбувається. Її очі були сповнені подиву та болю.

– Як це твій син? – прошепотіла Надя.

– Після нашого розставання я дізналася, що вагітна. Але я вирішила не шукати тебе, – відповіла Олена.

– Зараз у нашого сина проблеми зі здоров’ям, і йому потрібна операція. Анатолій був вражений. Його минуле повернулося до нього так несподівано.

– Я допоможу, – сказав він, взявши сина на руки. Надя, зібравши всі сили, сказала: – Ми допоможемо.

Він також і моя дитина, нехай і не кровна. Наступні місяці були сповнені випробувань для всіх трьох. Але завдяки їхнім спільним зусиллям, хлопчик успішно переніс операцію і пішов на виправлення.

Ця несподівана історія навчила їх, що справжня сім’я – це не лише кровні родичі, а й ті, хто поряд у важкі моменти життя. Після цього Анатолій і Надя стали ще ближчими один до одного, подолавши труднощі разом і з упевненістю подолати всі майбутні негоди.

КІНЕЦЬ.