Вадим та Настя були закохані одне в одного з першого погляду. Їхні стосунки розвивалися стрімко, і незабаром вони вирішили зв’язати себе узами шлюбу. Однак мати Вадима, Ірина, була категорично проти цієї спілки, знаючи про проблеми з репродуктивним здоров’ям Насті.

– Вадим, ти певен?

– Запитала Ірина, коли він повідомив їй про своє рішення.

– Ти ж хотів дітей.

– Я кохаю Настю, мамо. Для мене це головне, – рішуче відповів Вадим. Однак через 6 років безрезультативних спроб мати дітей Вадим почав сумніватися у своєму рішенні.

– Можливо, мама мала рацію, – зізнався він одного разу своєму другові, Сергію.

– Ти ж знав, на що йдеш, – нагадав йому Сергій.

– Ти вирішив одружитися з Настею, знаючи про її проблему. Вадим відчував провину перед Настею за свої сумніви. Він розумів, що вона страждає не менше за нього. Того ж вечора Вадим вирішив поділитися своїми почуттями з дружиною.

– Настю, я так винен перед тобою. Але я відчуваю, що припустився помилки, одружившись з тобою, – зізнався він. Очі Насті наповнились сльозами.

– Я так боялася цієї розмови, – прошепотіла вона.

– Але я все ще кохаю тебе, – продовжив Вадим, обіймаючи Настю.

– І я хочу бути поряд з тобою, незважаючи на всі труднощі.ЇЇ блиснули.

– Я теж тебе кохаю. І ми вдвох зможемо подолати усі проблеми. Того вечора вони вирішили не впадати у відчай і шукати інші шляхи стати батьками.

Врешті-решт вони звернулися до послуг сурогатного материнства і через деякий час стали щасливими батьками маленького хлопчика. Вадим зрозумів, що справжня сім’я необов’язково створюється традиційним біологічним шляхом. Головне – це кохання та підтримка близьких. І він був безмежно вдячний Насті за це розуміння.

КІНЕЦЬ.