Поки ми жили з Андрієм, я для свекрухи завжди була погана. Гарною я стала тільки після розлучення, і сміх, і гріх. Нова невістка виявилася ще гіршою, тому Любов Михайлівна тепер спить і бачить, як би нас з Андрієм знову звести. Але вже пізно.

Коли ми з Андрієм побралися, то одразу прийшли жити до його мами. Грошей хотіли назбирати на свою квартиру. Це, мабуть, і було найсерйознішою помилкою. Можливо, якби ми жили на оренді, було б все зараз по-іншому, але що трапилося, те трапилося.

Любов Михайлівна з перших днів взяла мене в обіг. Вчила розуму, чіплялася з будь-якого приводу і безупинно скаржилася на мене синові. Мовляв, звідки це він мене таку безруку й уперту взяв.

– Я їй слово, вона мені десять! Це що таке? У моїй хаті мене мало не посилають!

Але я навіть близько не посилала маму чоловіка, хоч дуже хотілося. Я просто пояснювала, що якщо до такого наваристого бульйону ще й таку жирну піджарку робити, то підшлункову можна посадити. А в Андрія і так проблеми з цього приводу, і я почала розуміти, звідки вони взялися.

Я й прасувала не так, і готувала не те, а в прибиранні від мене взагалі толку не було, як говорила свекруха. Вона після мене демонстративно навіть посуд перемивала.

Звичайно, моє терпіння теж не безмежне. Я просила чоловіка з’їхати або хоча б поговорити з мамою, щоб вона від мене відв’язалася, але чоловік був на боці мами.

– Вона тобі щось погане радить? Ні. Вона старша за тебе, життя прожила, можна і прислухатися. Їй ось більше робити нічого, як до тебе чіплятися. Нормально роби та проблем не буде.

Мене вистачило на рік. Потім я зібрала речі та повернулася до батьків. Чоловік за мною не пішов, вважаючи, що я вчинила некрасиво. Ми ще пару місяців намагались налагодити стосунки, потім зрозуміли, що це все марно, і подали на розлучення. Ділити нам особливо не було чого, розійшлися мирно.

Любов Михайлівна тріумфувала. Вона навіть до РАГСу прийшла, щоб особисто переконатися, що ми розлучилися. Мені здається, це був найщасливіший день її життя.

З моменту розлучення минуло вже три роки. Нещодавно Андрій одружився вдруге. Містечко у нас невелике, тому чутки розлітаються моментально. Я сама вже теж у стосунках, але заміж поки що не поспішаю. Тому образи на нову дружину Андрія у мене не було, я подумки побажала їй сил і удачі, їй вони знадобляться.

Але виявилося, що знайшлася щука з гострішими зубами ніж у колишньої свекрухи. Невістка жваво потягла чоловіка на орендовану квартиру, куди Любов Михайлівна допускається на великі свята. Лізти у свої справи невістка, мабуть, теж не дає. А для свекрухи це справжня трагедія.

Я нещодавно зустріла Любов Михайлівну в супермаркеті, так вона сама підійшла, під руку мене підчепила і давай скаржитися, яка погана дружина дісталася Андрію.

– Інша справа ти ось була, і господиня чудова, і спокійна. Ця істеричка! Готувати крім яєчні та макаронів нічого не вміє, ще й огризається постійно. І чого вам з Андрійком не жилося? Така гарна пара була!

Я трохи щелепу не втратила. Це мені каже свекруха, яка тільки джигу не танцювала під час нашого розлучення? Та сама, яка мене безрукою називала? Дива якісь.

Колишня свекруха мені ще довго жалілася, а потім узагалі завернула, що непогано б нам з Андрієм назад зійтись.

– Невістка на твоєму тлі взагалі загубиться. Ти ж у нас красуня. Може у вас з Андрієм ще й складеться? А приходь завтра в гості, на чай. І Андрій прийде. Посидимо, чаю поп’ємо, не чужі люди.

Я не знаю як утрималася від істеричного катання по підлозі, стримано подякувала за запрошення, але сказала, що справи-турботи, та й наречений ревнивий. Тому чаї – це без мене.

Ось як цікаво виходить. Цікаво, а якщо Андрій і з цією дівчиною розійдеться і з іншою одружиться, свекруха також ходитиме до другої невістки та буде скаржитися на третю?

КІНЕЦЬ.