Переїхавши до нової квартири, Маргарита та Юлія зіткнулися з неприємною сусідкою. Але після їхньої доброти ставлення бабусі до них різко змінилося.
Маргарита, вихована батьком і бабусею після ранньої смерті матері, близько до серця приймала бабусині настанови про доброту і любов. Незабаром вона сама стала матір’ю дівчинки Юлії, але її сімейне життя з чоловіком розвалилося через сімнадцять років, коли він пішов до іншої. Живучи в сільському будинку, що знав кращі часи, Маргарита після розлучення переїхала у двокімнатну квартиру в місті разом зі своєю дочкою та котом Мурчиком. На новому місці вони зіткнулися з неприємною сусідкою, бабусею Жанною, яка жила сама і з гіркотою дивилася на життя після того, як її роки розкоші скоротилися до скромної пенсії.
Якось Маргарита виявила Жанну непритомною у своїй квартирі і негайно викликала швидку допомогу. Після того, як Жанна потрапила до лікарні, Маргарита та Юлія прибирали її запущену квартиру, борючись із тарганами та наводячи лад. Після повернення Жанна була зворушена їх добротою і почала виявляти теплоту та подяку. Коли настала зима та наближалося Різдво, Маргарита, яка любила проводити свята вдома, запросила Жанну в гості. Під час святкування Жанна подарувала Маргариті та Юлії золоті прикраси на знак своєї вдячності.
Але на цьому її щедрість не закінчилася: на день народження Маргарити старенька подарувала їй трикімнатну квартиру, наполягаючи, що за будь-яке добро треба платити добром. Сусіди заздрили несподіваному успіху Маргарити. Відносини між нею та Жанною змінилися кардинальним чином. Жанна стала називати Маргариту своєю дочкою, а Юлію – онукою, і ця зміна заповнила порожнечу в житті всіх учасників цієї історії. Маргарита ще довго думала: хто кому насправді допоміг?
КІНЕЦЬ.