Одного разу я поїхав на вокзал зустрічати свою тещу Вікторію Сергіївну, яка збиралася жити з нами через нещасний випадок. У її будинку спалахнула пожежа, і все було знищено вщент.

Хоча моя дружина і сумнівалася, чи варто її матері жити з нами, я переконав її, що це правильний вчинок.

Спочатку все здавалося чудовим, але невдовзі Вікторія почала створювати нам проблеми. Вона вимагала переїхати в кімнату більше і навіть налаштувала проти мене мою дружину.

Я запропонував дружині провести час поза домом, щоб спокійно обговорити ситуацію, але все стало лише гіршим.

Коли наближався мій день народження, я сказав своїй дружині, що не хочу щоб Вікторія приходила на святкування, але вона сприйняла це не дуже добре.

Зрештою, все-таки з’явилася моя теща, взяла мікрофон і наговорила про мене жахливих речей, через що свято було зіпсоване.

Того вечора я відвів Вікторію в бік і сказав їй зібрати свої речі і поїхати наступного ж дня. Дивно, але дружина цього разу підтримала мене.

Пізніше ми дізналися, що їй довелося винайняти кімнату в гуртожитку, оскільки вона не могла дозволити собі повноцінну квартиру.

КІНЕЦЬ.