Так склалося в житті, що я вже 2 місяці купую лише хліб та крупи, грошей не вистачає ні на що. Вже родичі мені докоряють, щоб я не робила помилок і не віддавала свою пенсію чужим людям. Та вони не розуміють мене, бо не знають всю правду
Я завжди, як будь-яка любляча і турботлива матуся, намагалася допомогти своїй дитині у всьому і ніколи не шкодувала себе та своїх сил, навіть коли були важкі часи, адже розумію, що наші діти, то наше майбутнє.
Проте, всьому є якась межа, тому що зараз я допомагаю своєму синові виплачувати борги і розумію, що довго я так не протягну, адже мені це дається дуже непросто, часи зараз дуже важкі, зовсім не такі, як раніше.
У мене вже не той вік і я не можу заробляти ті ж суми, що раніше колись заробляла, та й ціни зараз летять в гору постійно, хоча я економлю, практично, на всьому.
Мені довелося урізати майже всі свої витрати і жити, буквально, на якусь мізерну суму, проте це не дуже допомагає, якщо правду казати.
Мій син теж зараз працює на знос, можна сказати, і намагається сам допомагати мені чи бере велику частину витрат на себе, але у нього не виходить повністю покрити свої борги.
Я як наслухаюся різних історій про те, що матері самотужки виплачують борги своїх дітей, поки ті не працюють, то взагалі не розумію як можна так жити.
Звичайно, у мене були думки позичити всю суму грошей у своїх родичів чи друзів, щоб витрати стали трішки меншими, але ніхто з них мені не допоміг.
І це найприкріше, тому що в цьому віці мене залишили в біді навіть мої найближчі родичі, можна сказати.
Вони хоч і не відмовили прямо, а дали відмовку під приводом того, що і їм і їх дітям зараз самим потрібні гроші, але я розумна людина та доросла і все добре розумію.
Так, їх складно в цьому звинувачувати, якщо подумати добре, адже вони мені нічим по факту не зобов’язані, але все одно мені хотілося б, щоб я не була одна в цій непростій для мене ситуації.
Найцікавіше в цій історії те, що в такому темпі і способі життя, який у мене зараз, мені потрібно прожити ще років три, якщо все буде добре.
Ми порахували з сином, що при нинішніх доходах тільки через цей час у нас вийде виплатити все до копійки і нарешті вийти вільними з цього «рабства».
Можна, звичайно, довго говорити про те, що в них не потрібно було залазити і так далі, але це безглуздо. Життя може складатися по-різному і потрібно просто адаптуватися до нових і не найзручнішим умов, щоб поступово все вирішувати.
Моя сестра каже, що я занадто багато на себе беру і в ідеалі мені потрібно було залишити свого сина один на один з його проблемами, адже він сам зробив таку помилку, то має розплачуватися сам.
Я не підтримую її цинізму та безвідповідальності, хоча з самого початку теж мала такі думки. Все-таки він чоловік і доросла людина, а значить здатний самостійно заробляти собі на хліб в чималих обсягах.
Справа в тому, що мій син взяв 2 великих кредити, ще й в друга позичив гроші, він відкрив свою справу, але вона, на жаль, не пішла, все звернулося, лише у сина залишилися величезні борги.
Адже так живе більша частина його друзів і знайомих. Мені ніколи не доводилося чути про те, що батьки допомагали їм з грошима. А місто у нас невеличке, тому чутки тут поширюються швидко.
Загалом, не знаю чи зможу я далі жити в такому темпі, але сподіваюся що витримаю. Потрібно бути стійкою в ті моменти, коли справа стосується твоєї родини.
Просто вже більше місяця я сиджу на хлібі та воді, якщо так можна сказати, щоб повернути швидше борги сина, і мені дуже важко так жити, економлячи на всьому.
Всі рідні і друзі, хто знає мою ситуацію, говорять, щоб я перестала віддавати синові все до копійки. Але я не можу так вчинити, бо син розраховує на мене і на мої гроші.
Ви б залишили свою дитину, хоч вже і дорослу, сам на сам з величезними боргами, знаючи, що їй важко виплачувати їх?
КІНЕЦЬ.