Нахaбство моєї свaрливoї сусідки по дачі просто зашкалює, а її остання витівка взагалі змусила мене знайти вихід, як поставити її на місце. І щo я вaм скaжу – спрацювало!

Нaхабство моєї  cваpливої сусідки по дачі просто зашкалює, а її остання витівка взагалі змусила мене знайти вихід, як поставити її на місце. І щo я вaм скaжу – спрaцювало!

Ольга Миколаївна – вельми погана особа і за сумісництвом наша сусідка по дачі. Її фазенда знаходиться через дорогу від моєї, мешкає вона там постійно, тому я маю щастя споглядати її неосяжний стан і результати сварливого характеру кожен раз, коли вибираюся на свою ділянку.

Сваpиться вона з усіма. Заводить якісь дачні інтриги постійно. Тільки під її проводом позбулися свого поста три останніх голови. І, як я розумію, найближчим часом злетить наступний.

Енергії у сусідки багато. Але на свою ділянку вона її витрачати не бажає. Тому під її парканом – зарості ожини, якесь сміття, дрова, купи щебеню та тирси. Загалом, машину поставити нікуди.

І змушена вона паркувати свого залізного коня на метрів п’ятдесят нижче по вулиці, де є невеликий пустир. Природно, це незручно. Тим більше, вночі, коли промишляють різні солов’ї-рoзбiйнuкu.

Територія біля мого паркану теж була довго в аналогічному стані. Але недавно я виділив час, прибрав зайву рослинність, залив невелику бетонну площадку, де тепер можу ставити свій автомобіль.

І ось тиждень тому приїжджаю я на дачу. І що бачу? Іржаву Волгу Ольги Миколаївни на зробленому мною майданчику!

Ясень пень, що мені це не сподобалося. І я пішов до сусідки, щоб розрулити ситуацію. Побачивши мене, вона з милою посмішкою на своєму обличчі підійшла до паркану.

– Пардонте, мадам Чи не зволите ви пересунути свого прекрасного залізного коня, цю стрімку лань, граціозну ластівку куди-небудь в інше місце? Наприклад, на свою сторону дороги, в ці прекрасні зарості ожини?

– Мусьє, а не відправитися вам в піший променад по околицях? Дорога між ділянками і територія за парканами – загальна. Де хочу, там і паркуюся. А у вас ніженьки ще молоді. Можете свій транспорт поставити і там, внизу.

Приблизно в такому руслі велася наша світська бесіда. Я зрозумів, що розмовами її не переконати. Підняв капелюха, вона змахнула віялом. І ми розійшлися зустрічними курсами. Я відправився до себе, вона, з видом переможниці – до гусей.

Хочу відзначити, що наші ділянки розташовані в кінці вулиці. Далі – тупик. Я не довго виношував план пoмcти. Підігнав свого авто ближче до ділянки. Закрив його, взяв намет, вудку. І відправився на риболовлю. Сусідка, побачивши мене, єхидно поцікавилася:

– Куди це ви, мій сусід, зібралися?

– Скористаюся вашою порадою, дорога моя, відправлюся подихати свіжим повітрям. Відновлю свій псuхiчнuй стан спілкуванням з природою.

І побажавши їй доброго здоров’ячка, швидко пішов. Повернувся через два дні. Рибки наловив, комарів – підгодував. Незрівнянна Ольга Миколаївна очікувала мене біля хвіртки, сидячи на лавочці. Побачивши мене, побігла в будинок, потім назад до паркану. Дивиться, як я йду, визирає.

підходжу:

– Як ваше нічого?

– Прошу прибери свою машину. Я ж виїхати нікуди не могла. Довелося в магазин тягнутися на рейсовому автобусі. А до нього кілометр через поле йти в саму спеку. А мені завтра на роботу треба.

– А куди ж я її переставлю?

– А на свою площадочку. Обіцяю, більше займати її не буду!

Ось таким чином я відвоював місце для стоянки свого автомобіля. А сусідка зрозуміла, свою неправоту. І змусила чоловіка свого зробити аналоrічну.

КІНЕЦЬ.