Розпочавши прийом пацієнтів, Марія була здивована, коли до неї у кабінет увійшов Віктор. У цей момент вона подумки перенеслася в роки своєї юності.

Марія, досвідчений медичний працівник, готувалася до напруженого дня у своїй клініці. Поки вона налаштовувалась, зовні вже вишикувалася довга черга пацієнтів.

Медсестра Віра Семенівна, відома своєю сварливою поведінкою, керувала чергою. Марія приготувалася до дня, заповненого консультаціями пацієнтів та паперовою роботою.

Коли вона розпочала прийом, з’явився несподіваний відвідувач – Віктор. Хоча минуло двадцять років, Марія одразу впізнала його, але в глибині душі сподівалася, що маска на обличчі приховує її особистість.

Вона згадала, як танцювала з ним під час навчання в університеті. Ця зустріч пробудила спогади про простіші часи. Тоді Марія була присутня на новорічній вечірці у своєму гуртожитку.

Незважаючи на потенціал для чогось більшого, життєві обставини розвели їх різними шляхами. Тепер, через двадцять років, коли Марія лікувала Віктора у своїй клініці, вона розмірковувала про перипетії життя.

Присутність Віктора сколихнула старі почуття, нагадавши їй про те, що могло бути, якби вона вибрала його. Їх возз’єднання було не просто збігом, а здавалося задумом долі, яка знову звела їх разом через десятиліття.

Серце Марії затремтіло від думки про можливість відновлення любові – нагадування про те, що справжні зв’язки можуть витримати будь-які випробування часом.

У глибині душі Марія розуміла, що їй потрібно буде ухвалити рішення, поки Віктор перебуває в її клініці.

КІНЕЦЬ.