Поліна йшла додому у піднесеному настрої – коханий чоловік зробив пропозицію. Чесно кажучи, вона вже і не сподівалася ще раз вийти заміж. Була готова все життя доглядати кота і любити племінників. Тяжко було прийняти, але у Поліні немає жодного шансу стати матір’ю.

Поліна з легкістю забігла на третій поверх. А біля дверей її квартири стояла колишня свекруха. Схвильована, розпатлана, з червоним обличчям колишня свекруха. Від несподіванки Поліна встала, як укопана:

– Доброго дня!

– Як ти посміла? – вигукнула колишня свекруха.

– Ти образила таку гарну дівчинку. Хочеш залишити дитину без батька? Негідниця ти. Я тобі ще покажу, як чужу сім’ю руйнувати. Ще поплачеш у мене!

Поліна відсунула колишню свекруху від дверей, відчинила двері і прослизнула в квартиру, зачинивши двері перед носом колишньої свекрухи. Притулилася Поліна до дверей спиною і засміялася: «Ось хай тепер похвилюється разом зі своїм синочком».

Колишня свекруха ще трохи посварилася під дверима і пішла. Настрій Поліни зіпсувався: «Треба було цій жінці припертися».

Адже починалося все так мило, називала вона її Поліночкою. Нічого особливого звичайно, просте зменшувально-пестливе спотворення імені, але тоді здавалося, що любить свекруха невістку. І був у колишньої свекрухи пунктик – онуки. Їй були потрібні онуки у великій кількості. Сама народила одного сина, а онуків має бути як мінімум двоє. Будь-яка розмова навіть, наприклад, про погоду, закінчувалася тим, що потрібні онуки.

Через два роки сімейної життя, відвідування різних оглядів, Поліна дізналася, шо не може мати дітей. Чоловік упокорився, не змирилася свекруха. У неї дозрів план – синові потрібна інша дружина, яка народить йому дітей. Син посміювався над матір’ю, але мати була захоплена цією ідеєю. Знайомила сина з добрими дівчатками. Ось одна з добрих дівчат і завагітніла.

Розлучення було важким. Поліна переживала зраду, чоловік вибачався, але розлучатися не хотів. Стверджувавши, що кохатиме Поліну, а це просто помилка, такого більше не повторитися.

Великих зусиль Поліні коштувало виставити чоловіка з квартири. Зрештою, він пішов жити до цієї вагітної дівчини.

Поліні знадобилося півроку, щоб пережити зраду чоловіка. Життя помалу почало налагоджуватися. Тоді і зустріла Поліна Івана, який її покохав, був готовий жити без дітей.

І коли вже роман Поліни з Іваном був у розгарі, раптом колишній чоловік знову з’явився у її житті. Писав, як він її дуже любить, просився назад, обіцявши величезне щастя. А найголовніше перекладав вину за зраду на свою матір. Це найбільше радувало Поліну. Ну, звичайно, можна було заблокувати повідомлення колишнього чоловіка, але Поліні подобалося читати каяття та виправдання чоловіка.

Коли відносини Поліни з Іваном стали серйозними, Поліна написала колишньому:

– У мене є коханий чоловік, не пиши мені більше.

Але колишній чоловік не заспокоювався, він не тільки писав повідомлення, але і дзвонив, призначав зустрічі, підстерігав Поліну, щоб поговорити, пояснити, як він її кохатиме.

Поліна зрозуміла, що так просто він від неї не відстане. Вона зробила скріншоти повідомленням колишнього чоловіка та відправила їх його дружині та матері.

Повідомлення відразу перестали надходити, мабуть, там вже не до повідомлень було. А раптовий візит свекрухи підтвердив всі здогади.

Тепер вони точно залишать Поліну в спокої.

КІНЕЦЬ.