Два роки тому я познайомилася з Андрієм. Він на два роки молодший за мене, живе в нашому місті, розлучений, їздить за кордон на заробітки.

Коли ми почали з ним спілкуватися, він розповідав, що сім років тому пішов від дружини-зрадниці.

З колишньою дружиною залишилися діти, яким він виплачує аліменти. Це все, що я про нього дізналася. Але це не стало на заваді нашим стосункам.

Так як він залишив дружині квартиру (як він сказав), і жив на зйомній, я запросила його жити до себе.

Він сказав, що буде продовжувати їздити на заробітки, так як йому потрібно виплачувати аліменти, тому, що зарплати, які платять у нас йому не вистачає.

Через гроші, які він виплачував дітям, я його дуже шкодувала, і коли він приїжджав, я не брала у нього грошей і без проблем могла його утримувати на свою зарплату, а потім знову вірно чекати.

Нічого дивного я за ним не помічала, крім того, що він виймає іноді з телефону другу сім-карту, нібито для того, щоб його з роботи не турбували.

Одного разу я сиділа в соцмережі і побачила, що якась незнайома мені жінка відмітила на фото мого чоловіка. Виявляється, він в Польщі не працює, а живе там! Причому повноцінно – з сім’єю, фото зовсім свіжі.

Я йому відразу зателефонувала, і коли я сказала, що все знаю, він кинув слухавку. А потім я зустріла його друга, з яким він мене якось познайомив.

Він мені зізнався, що Андрій насправді одружений, а не розлучений, і живе він останні кілька років в Польщі, а до нашого міста приїжджає, бо у нього є тут маленький бізнес є.

Я була ошелешена почутим. Мені не шкода грошей, витрачених на нього, мені просто образливо, що зі мною так повелися.

КІНЕЦЬ.