Донедавна моя свекруха була ідеальною жінкою. Вона жила в іншому місті та займалася влаштуванням свого особистого життя. Мені подобалося, що ніхто не перевіряє мій холодильник і рівень випрасування сорочок чоловіка, та й взагалі не дає жодних порад з приводу виховання моєї дитини.

Краса! Але, від подруг я встигла наслухатися страшних історій про божевільних матерів чоловіка. Тому я вважала, що мені пощастило зі свекрухою. Варто сказати, що за 8 років шлюбу Ірина Костянтинівна приїжджала до нас у гості лише кілька разів.

Наш син Артем щоразу питав, хто ця тітка. Доводилося йому нагадувати про наявність другої бабусі. Минулого року ситуація кардинально змінилася. Ірина Костянтинівна впала зі сходів та пошкодила спину.

Благо лікування швидко поставило її на ноги, але весь період реабілітації вона провела у нас вдома. Залицяльники від травмованої немолодої жінки швидко втекли. Коли свекруха остаточно одужала, то вирішила, що продасть квартиру і купить нову в нашому місті.

Буквально за кілька місяців вона оформила всі документи та перебралася ближче до нас. Ні, давати поради та перевіряти холодильник вона так і не почала. Але з’ясувалося, що свекруха має інший недолік. Вона регулярно купує нам у будинок якісь предмети побуту, а потім виставляє за них рахунок.

Спочатку Ірина Костянтинівна приносила нам постільну білизну, кухонні рушники та покривала. Я трохи побурчала на чоловіка, що не потрібен мені весь цей текстиль, але загалом він несильно вдарив по нашому бюджету і цілком вписався в стиль квартири.

Але потім свекруха почала приносити дорожчі подарунки: набір каструль, сервіз на 12 персон, електрочайник… Було б чудово, якби вона просто подарувала нам все це, але ж вона просила назад витрачені гроші! А перед покупкою вона ніколи з нами не радилася.

Чоловік кілька разів натякнув матері, що ми не потребуємо подібних “презентів”, але Ірина Костянтинівна ніби його не чула. Після того, як вона притягла нам дорогий пилосмок, чоловік розлютився і зажадав чек за техніку, щоб повернути його в магазин.

Але виявилося, що пилосмок вже три тижні простояв у свекрухи вдома, тобто повернути його не можна було. Чоловік вручив пилосмок матері та сказав, що розмістить в Інтернеті оголошення про продаж із її номером телефону.

Здається, свекрусі вдалося повернути трохи більш ніж половину витрачених коштів на техніку. Після цього Ірина Костянтинівна кілька місяців нічого нам не привозила. Я вже було подумала, що вона увімкнула голову і припинила свою “діяльність”. А даремно.

Цього року наш син Слава пішов до першого класу. Наприкінці серпня у гості заїхала свекруха та запропонувала погуляти з онуком. Вона і раніше забирала Славу на прогулянку, тому ми нічого не запідозрили.

Виявилося, що любляча бабуся повела онука магазинами. В результаті, у нашому будинку з’явився другий шкільний рюкзак та спортивний костюм, дорогі кросівки та ще багато всього.

Потрібно сказати, що за тиждень до цієї події ми вже купили все для школи. Але Ірина Костянтинівна, як завжди, зробила все по-своєму і не порадившись із нами. Чоловік знову посварився з матір’ю і сказав, що не збирається повертати їй гроші.

– Ну як так? В мене зовсім не залишилось коштів, а до пенсії ще далеко.

– Я неодноразово просив тебе не купляти нам нічого без попередження! – гнівався чоловік.

– Мені хотілось порадувати онука. А коли прийшли до магазину виявилось стільки всього гарного і потрібного. Ну дивись яке все ?

– намагалась вона вмовити чоловіка.

-Мамо, ми вже все купили необхідне. А це зайве! Тому гроші я тобі не поверну!

-Ну, і живи з думкою, що залишив матір помирати з голоду, – заявила Ірина Костянтинівна і демонстративно пішла.

Коли чоловік трохи заспокоївся, поїхав поговорити з матір’ю ще раз. Але вона не стала відчиняти двері, будуючи з себе скривджену.

Все куплене барахло сина ми здали назад у магазин.Так ми змогли повернути частину грошей. З іншого боку, навіщо нам цей головний біль? Наразі чекаємо, коли свекруха припинить ображатися та вийде на зв’язок. Можливо, вона стане хоч трохи скромнішою у своїх витратах, якщо посидить місяць без грошей?

КІНЕЦЬ.