Моя мати, здається, все життя чекала лише одного – коли вона вийде на пенсію. Річ у тім, що вона – людина радянського гарту, понад тридцять років на заводі пропрацювала і хотіла відпочити.

Скільки себе пам’ятаю, мама все чекала виходу на пенсію, тому що робота у неї як у начальника зміни складна та нервова, ще й колектив – одні жінки, точніше, «змії», як вона їх називала.

За словами матері, на пенсії її чекали суцільні «плюси». Вона збиралася шити, в’язати, гуляти парком і ходити з подругами в кіно чи театр. Я, чесно кажучи, взагалі думала, що мама після виходу з роботи переїде кудись ближче до моря.

Але всі радикальні зміни закінчилися на купівлі заміської дачі, де мама збиралася вирощувати троянди та смородину. Ні про яку обробку грядок чи вирощування огірків справа не йшла, – мама не збиралася підривати своє здоров’я, стоячи в позі літери «Г».

Та що вже говорити про город, якщо мама мені, в положенні, одразу заявила, що займатися онуками не збирається. У кращому разі, вона обіцяла їх водити до зоопарку, коли виростуть. Я, звичайно, такій новині дуже «зраділа» з огляду на те, що я носила під серцем дівчаток-близнюків.

Загалом, відсвяткували ми мамин вихід на пенсію, а за кілька тижнів я народила своїх дівчаток. Я все ж таки сподівалася, що мама перший час мені допомагатиме з малюками, тому, що дочки у мене – перші.

Але я помилилась. Набагато більшу допомогу мені надала свекруха. Вона й купала, і вкладала онучок, і мені по дому допомагала. Натомість рідна мати мені заявила, що свого часу вона впоралася без чиєїсь допомоги, а в мене ще й «чудеса» побутової техніки є.

Тож мені гріх скаржитися і чекати на допомогу від бабусі. Перші три місяці після виписки мама з’являлась раз на тиждень на декілька годин. Мабуть, вона втілювала свій план про ідеальну пенсію.

Але, як з’ясувалося, заново вчитися шити та в’язати в старості – не така вже й весела витівка, оскільки зір і руки – вже не ті, що в молодості. Прогулянки парком приємні лише у теплу та сонячну погоду, а в нашому регіоні вітряно і часто йдуть дощі.

Музеї маму зовсім не вразили, на відміну від театру. Але в останній багато не походиш, тому що ціни на цікаві спектаклі зі знаменитими акторами – ого-го! Дача теж відійшла у матері на десятий план, бо для постійного проживання там умов не було, а добиратися туди кілька годин вона чомусь не планувала.

Загалом, «рожева пенсія» перетворилася на сіру похмуру хмару. Минув час. Мама заявилася до мене додому, коли я купала доньок, і почала розповідати про те, що пенсія – це смертельно нудно. Я відразу запропонувала їй «повеселитися» – похитати другу онучку, поки я купаю першу. Мати делікатно відмовилася.

З того дня вона щодня просиджує в мене штани, вимагаючи, щоб я налила їй чаю і пригостила смакотами. Зі свого боку, вона нічого не пропонує, тільки весь час скиглить про те, що їй нема чим зайнятися.

Я вже кілька разів намагалася перемикнути увагу новоспеченої бабусі на онучок, але безрезультатно. Вона могла б навіть білизну попрасувати або приготувати обід, але скиглити набагато легше.

Уявіть собі вираз обличчя моєї свекрухи, коли вона приходить до мене додому після роботи та допомагає по дому, а мама тим часом плаче про те, наскільки їй нудно живеться.

Чесно кажучи, моєму терпінню приходить кінець. Вислуховувати щоденне скиглення матері, а також її переказ останніх серіалів мені набридло. Незабаром я поставлю їй ультиматум: якщо приходиш до мене додому – будь ласкава, допомагай. Якщо тебе це не влаштовує, то краще зовсім не приходь. Мені є, кого розважати, крім матері, яка страждає від нудьги.

КІНЕЦЬ.