Я відчував, що винна не вона, а її чоловік, тому що він давав їй крихти, тоді як незнайомець підійшов і дав їй шматок хліба

Одного разу мені до мене прийшла у молода заміжня жінка з трьома дітьми.

– Чому ти така засмучена?

– Отче, у мене дуже складна проблема: я не довіряю собі, мене лякає те, що відбувається зі мною. У мене на роботі є чоловік, який полонив мою душу, торкнув мене, він мені подобається, і від цього я відчуваю себе жахливо, відчуваю себе негідною, дуже, дуже грішною.

Я їй сказав:

– Почекай, я багато років знаю тебе, це зовсім на тебе не схоже. Розкажи докладніше, чому ти так себе почуваєш і як це вийшло?

І ось що вона розповіла

– Прошу отця, ти знаєш, скільки років я заміжня. І ось вже рік я кажу своєму чоловікові: «Давай підемо куди-небудь на прогулянку!» – а у відповідь чую постійно: «Не можу, я зайнятий!» Ну хоча б один раз забери мене з роботи і підемо куди-небудь – в театр, в кафе, з’їли по шматку торта, а потім повернемося додому!»

– «Не вийде, ми повинні виплачувати кредит, мені треба багато працювати, я залишуся на роботі». Я собі зробила нову зачіску, але він навіть цього не помітив.

Купила нові речі, але він не звернув на них ніякої уваги. Нічого.

А коли я приходжу в офіс, на мене дивиться той чоловік, який працює в офісі навпаки, і все, що в мені змінилося, він зауважує, він звертає увагу на те, як я одягнена, він проявляє до мене повагу, цінує мене, каже мені приємні слова – те, що вже рік не робить мій чоловік.

Виходить, що інша людина дає мені те, що повинен мені дати чоловік, а він цього не робить, не хоче. Отче, чи винна я в цьому?

Розумієте, вона відчуває свою провину. Але я відчував, що винна не вона, а її чоловік, тому що він давав їй крихти, тоді як незнайомець підійшов і дав їй шматок хліба…

Знайте, що це великий гріх – не здійснюючи гріха самому, провокувати іншу людину на гріх своєю байдужістю і неувагою. Тому озирніться на свій шлюб…

КІНЕЦЬ.