Зустрівши свою стару подругу Марію, Ольга була здивована її сімейною історією, і зрозуміла, що сама не змогла б вчинити так благородно.

Зустрівши свою стару подругу Марію, Ольга була здивована її сімейною історією, і зрозуміла, що сама не змогла б вчинити так благородно.

Ольга, прямуючи на свою дачу, зіткнулася у маршрутці зі своєю старою подругою Марією. Поки вони розмовляли, Марія розповіла, що відвідувала свою свекруху в будинку для літніх людей.

Це одкровення здивувало Ольгу, яка знала про натягнуті стосунки Марії зі свекрухою, яка раніше завдавала їй багато прикрощів і створювала безліч проблем.

Марія пояснила, що її свекруха перенесла серйозну хворобу і тепер потребувала щоденного догляду, який ні її син (чоловік Марії), ні дочка не були готові надавати.

Тому діти вирішили помістити свою матір у хоспіс, обґрунтувавши це рішення цілодобовим доглядом у цій установі професіоналами своєї справи.

Марія, незважаючи на свої минулі образи на свекруху, вважала себе зобов’язаною відвідувати її та дбати про неї з почуття обов’язку та співчуття.

Вона нарікала на байдужість свого чоловіка та його сестри, які більше дбали про квартиру своєї матері, ніж про її добробут.

На дії Марії також вплинув той факт, що своїми діями вона хотіла подати приклад своїй доньці.

Ольга розмірковувала про цю ситуацію всю свою подорож після прощання з подругою, дивуючись іронії долі. Марина, яку колись зневажала свекруха, тепер стала єдиною людиною, яка дбала про неї.

Ця зустріч та коротка розмова змусили Ольгу задуматися про складнощі сімейних стосунків та здатність до прощення та співпереживання. Усю дорогу вона питала: чи змогла б вона проявити таку ж доброту в подібних обставинах?

КІНЕЦЬ.