Олена та Оксана вже кілька годин обговорювали покупку нової побутової техніки для своїх батьків. Олена хотіла купити своїм батькам сучасний холодильник замість застарілого.

Але Оксана засумнівалася в доцільності цього, припустивши, що такі подарунки слід зберігати для особливих випадків, наприклад, якщо батьки звернулися за допомогою.

Олена заперечила, нагадавши, що батьки часто не звертаються за допомогою через збентеження. Вона завжди вважала своїм обов’язком покращити життя своїх батьків, якщо це в її силах.

Оксана поділилася власним досвідом, пояснивши, що її спроби допомогти часто відхилялися чи подарунки залишалися невикористаними.

-Потрібно дарувати практичні подарунки, які дійсно потрібні в побуті, а не припускати, чого можуть захотіти наші батьки.

Але Олена спростувала цю думку: -Хіба ти не розумієш, на які жертви йшли тато з мамою заради нас із тобою?

Потрібно навчитися виявляти подяку.

Потрібно допомагати своїм батькам, не чекаючи, доки вони попросять. У Оксани завжди були інші стосунки з матір’ю: вона почувала себе зобов’язаною допомагати швидше з почуття обов’язку, ніж з прив’язаності.

-У кожного є образи з дитинства, але я давно вже вирішила зосередитись на позитивних аспектах турботи про наших батьків – відповіла Олена.

Її завжди спантеличували люди, які прощали багатьом серйозні провини, але тримали образу на своїх батьків за незначні проблеми. Розмова не закінчилася нічим.

Тема так і залишилася висіти у повітрі. Оксана все ще вважала, що купувати дорогі подарунки без прохання – це надмірність, тоді як Олена наголосила на важливості своєчасної допомоги та висловлювання подяки батькам, які ніколи нічого не просили натомість за свої жертви.

Хто із сестер правий у цій ситуації?